1.Які інтереси України Сомко ставить вище особистих? 2. Словесний портрет Івана Брюховецького. 3.Визначити місце попа Шрама у творі.

аналіз вірша ірини жиленко «підкова».

тема: зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову діда мороза, що здійснює бажання і мрії.

ідея : прагнення здійснення бажань на новорічні свята, розуміння, що не можна залишати у себе чужу річ.

композиція вірша.

експозиція: «була зима…дідусь мороз…загубив підкову».

зав’язка: «підкову …не просту. а аж розгубились в небі літаки».

кульмінація: «а я знайшла. сказала їй: — світи тут, на вікні. щоб все мені збулося! —

зійшлися і роззявили роти сімсот роззяв».

розв’язка: «покладу підкову в чемодан…ві підкову діду…роти закрили всі сімсот роззяв. і розі і полягали спати».

художні засоби.

епітети: зелений, рожевий, фіалковий сніг; сніг легкий і рівний.

порівняння: підкову не просту, а золоту; таким, на місяць схожим; підкову не просту, золоту.  

метафори: ішов сніг; дід мороз протрюхикав; серпиком лежала підкова; розгубились в небі літаки;

персоніфікація:   літаки кричали, крильцями дрижали.

риторичні оклики: «мама! », «щоб все мені збулося! ». не пиши так багато просто десь чи декілька раз скороти

Художні особливості: три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу. Поезія вибудувана як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Анафо­ра «О слово рідне!» увиразнює не тільки композиційну єдність, а й змістову наповненість, підкреслює щирість ліричної оповіді, схвильованість героя, зумовлює ораторські інтонації, патріотичні почуття. У серці автора виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови й історичне безпам’ятство співвітчизників. Наскрізна антитеза розгортає сюжет вірша. Поет використовує яскраві ме­тафори й епітети. Українське слово уподібнюється «скутому орлу», тобто поневоленому народові, слово якого звучало завжди як «співочий грім бать­ків моїх», а тепер «дітьми безпам’ятно забутий». Поет вдається до ремініс- ценцій послання «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка, закликаючи дієво лю­бити свободу людини і народу. Для поета рідне слово, незважаючи на пере­слідування і заборони, — носій волелюбного духу народу, його безсмертя. Ідея вірша випливає з переконань митця, що рідне слово відбиває драматич­ну історію України, стало духовною зброєю народу. Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлю своє творче кредо: «О слово! Будь мечем моїм! / Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, / Осяй мій край і розлетися / Дощами судними над ним». Образ меча в Олеся перегукується з емблемою апостола Павла, у якого він символізує меч духовний: «Меч духовний є слово Боже». Автор переосмис­лює цей образ, поєднуючи в ньому духовне і творче начала; слово-меч стає атрибутом свободи і справедливості. У руслі символізму поет вдається до міфологічних образів космічного тору — сонця, синього неба, музики зір, а також біблійних образів (судні дні), які очистять рідний край від зла і стануть запорукою відродження нації, якщо вона поставить слово-меч собі на службу, оберігатиме рідне слово — символ безсмертя народу.