Написати 10 маловідомих фактів про Валентина Чемериса Лукича

Родился в с. Заичинцы Семеновского района Полтавской области в семье колхозника. Еще учась в средней школе, из-за болезни, уезжает на лечение в Днепропетровск в клинику имени Мечникова. В этом городе он жил и работал сорок лет, до 1993 года. В 1954 году, после окончания школы, работал в совхозе «Нижнеднепровский», на металлургическом заводе имени Коминтерна, в редакциях областных газет. При газете «Прапор юності» возглавлял секцию «Молоді вишнивці».

В 1971 году окончил Высшие литературные курсы при Литературном институте имени М. А. Горького в Москве. В 1972-1976 гг. работал редактором республиканского издательства «Промінь» (г. Днепропетровск). Многие годы был заместителем редактора газеты «Літературна Україна». В 1989-1993 гг. – председатель Днепропетровской организации Союза писателей Украины; в 1993-1994 гг. – главный консультант в Администрации президента Украины. С 1996-го по 2001 год являлся секретарем Национального Союза писателей Украины, членом его Президиума и Высшего Совета. Сейчас живет в Киеве и работает в редакции газеты «Літературна Україна».

Печататься начал в 1959 году – в днепропетровской газете «Молодой ленинец» (Молодий ленінець) было опубликована юмореска «Как я научился писать юморески». Его рассказы печатались в журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Крокодил», «Перець» и др. На протяжении многих последующих лет был одним из ведущих украинских писателей-сатириков. За полувековой литературный труд он издал десятки сатирических книг: сборники юморесок, пародий, веселых повестей.Валентин Чемерис

Кроме того, на счету Валентина Чемериса около 30 книг «серьезной» прозы, среди которых весомая часть отведена историческим романам: «Ольвия» (Ольвія), «Смерть Атея», «Маруся Чурай», «Крепость на Борисфене» (Фортеця на Борисфені) о борьбе за независимость Украины, «Убийство на хуторе близ Диканьки» (Убивство на хуторі біля Диканьки), где поданы образы козацких атаманов И. Виговского и П. Дорошенко. Также он написал роман-эссе «Президент» о первом президенте Украины Леониде Кравчуке.

В. Чемерис написал также немало произведений для детей, отрывки нескольких из них помещены в школьные учебники по украинской литературе. Произведения украинского писателя переводились на русский, белорусский, эстонский, латвийский, грузинский языки. Печатался и в журналах социалистических стран (Болгария и др.).

Он неоднократный лауреат премии юмористического журнала «Перець». Также был награжден орденами равноапостольного князя Владимира Великого І, ІІ и ІІІ ступеней и святого Архистратига Михаила. На его счету несколько других наград и многочисленных литературных премий.

В активе писателя также есть и немало научно-фантастических произведений. Кроме фантастических юморесок, рассыпанных по многочисленным журналам, газетам и сборникам, писатель написал фантастическо-приключенческую повесть «Белый король детектива» (Білий король детективу) и роман «Обреченные на счастье» (Приречені на щастя). В повести «Белый король детектива» (1978) действие происходит в 21 веке в одном з западных государств, на просторах которого автор развенчивает человеконенавистническую сущность капиталистического общества, в котором процветает коррупция, цинизм, пренебрежение к самым святым принципам общечеловеческой морали. А в романе-фантазии «Обреченные на счастье» (1985) главные герои Адам и Ева вследствие аварии космического исследовательского корабля остались вдвоем на необитаемой планете в системе Альфа Центавра. Эта авария кроме горя и мук ничего не может дать, но главные герои вопреки сложившейся критической ситуации, преодолевая отчаяние и горе, находят в себе мужество противостоять силам природы и в итоге между ними рождаются светлые и чистые чувства.Валентин Чемерис

В сборнике «Пергамент старого Теренция» (1990) были напечатаны несколько научно-фантастических рассказов и повесть «В петле времени». В 2000-х годах вышло еще несколько его сборников целиком состоящих из фантастических произведений: «В созвездии Дракона» (В сузір’ї Дракона, 2005), «Феномен Феникса» (Феномен Фенікса, 2009), «Приключения богини Иштар» (Пригоди богині Іштар, 2011), «Пришельцы с планеты Земля» (Пришельці з планети Земля, 2011), «Верхом на птеродактиле» (Верхи на птеродактилі, 2011), «Вампир из Кассиопеи» (Вампір із Кассіопеї, 2013). В этих книгах были собраны как уже публиковавшиеся, так и новые произведения писателя.

Я дума ти тут найдешь все факти про него.

зрада — це одне з найболючішого, що може пережити людина. найстрашніше, коли отримуєш удар у спину від найдорожчої людини, навіть якщо це стосується дрібниці, чогось незначного й неважливого. усе починається з малого. я впевнена, що той, хто має можливість підставити в будь-якій ситуації, згодом зможе й зрадити. я вважаю, що удар у спину забувати й прощати не слід нікому: ні коханій людині, ні другу, ні товаришу. так, це важко витримати, та всі життєві ситуації роблять нас сильнішими.

яскравим прикладом зради в родині є відома біблійна легенда «каїн і авель». і єва мали двох синів. авель пас овець, а каїн був землеробом. перший був щирим, приносив жертву з чистою любов’ю. другий — злий та жорстокий, усе робив тільки з необхідності, без страху божого. жертву, що приніс авель, господь прийняв, а ту, що каїн — ні. між братами зародилася заздрість. каїн не міг пробачити того, що його жертву бог не прийняв. одного разу через заздрість каїн убив свого брата в полі, де той пас овець. найстрашніше, що вбивця навіть не покаявся перед богом, а зухвало брехав, що не знає куди зник авель. за страшний злочин господь покарав каїна, зробивши його вигнанцем і блукачем по землі.

думаючи про біблійну легенду, не можу не згадати й твору ольги кобилянської «земля». це соціально-психологічна повість. особисто для мене «земля» є одним з найкращих творів, у якому описується життя простих селян. за основу повісті письменниця взяла реальні події. ольга кобилянська показала трагедію братовбивства, що трапилася в родині федорчуків. письменниця хотіла доказати, що не люди живуть для землі, а навпаки. івоніка та марічка федорчук мали двох синів. михайло та сава були абсолютно різними. хлопці мали різні погляди на життя, інтереси, смаки. михайло, старший син, був дуже спокійним, працьовитим, не мав шкідливих звичок, а також дуже вродливим: «і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою». сава був нервовим, конфліктним, любив випити, щось украсти, стріляти звірів заради розваги: «росте й горнеться кудись… на не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться». сава боявся, що батьківська земля дістанеться михайлу однієї ночі брати пішли до лісу за жердинами, щоб полагодити тин. другого дня михайла знайшли в лісі вбитим. виявилося, що сава вбив свого брата. таким чином землю ніхто з хлопців не отримав. старший брат загинув, а молодшого батьки позбавили ділянки. земля для селянина є тим, заради чого можна піти на

отже, я точно знаю, що ніколи не можна зраджувати своїх рідних та друзів, свою батьківщину. треба жити в мирі й злагоді. заздрість, зло, зрада руйнують взаємовідносини між людьми.

Кожен з нас має особисті уявлення про цінності в житті людини. дехто живе згідно з тими заповідями, що записані ще у біблії, але сучасне життя інколи і таких людей змушує нехтувати біблійними заповітами, а дехто і зовсім про них не має гадки. але з будь яких обставин тільки від нас залежить , як складеться наше подальше життя і яке місце буде зайнято нами у суспільстві. чи стане воно подібно бур’яну, який заважає рости іншим рослинам та лише засмічує подвір’я, чи буде воно схожим на прекрасну квітку, найкращу прикрасу двору. чи залишимося ми прикуті до землі, не в змозі навіть на трішечки від неї відірватися, щоб у повній мірі осягнути її велич, чи в нас виростуть крила і ми наче птахи, піднімемося над усім світом, щоб з висоти пташиного польоту милуватися невимовною красою нашої землі, неосяжністю нашого життя. наприклад, видатному письменнику нашої сучасності б. олійнику, на мій погляд, вдалося піднятися над землею і дуже багато розгледіти. побачив він не тільки простори нашої батьківщини, але й добре розгледів людей, що її населяють. вважаю, що йому не все. бо є ще багато таких представників нашого суспільства, яких і людьми складно назвати. вони геть забули про людяність, про душевне тепло,  любов  до ближнього і милосердя. такі люди намагаються будувати своє життя за якимись незрозумілими цивілізованому суспільству принципами, відкинувши поняття совісті та честі. вони не намагаються навіть на мить замислитися над злободенними питаннями та ніколи не ламають голову над своїми вчинками. вкрасти – і якщо ти не попався – це добре, нагримати на когось без усякого поводу – ще краще. таких людей бояться діти, їх не люблять дорослі, та й тварини їх обминають десятою дорогою. для таких нелюдів немає нічого святого, навіть вбити вони можуть лише за те, що хтось їм попався під гарячу руку. але як це не дивно, вони щиро вважають, що живуть правильно, що існують за істинно вірними принципами, і не мають ніякого бажання розкрити очі, зупинитися хоча б на мить та подивитися на своє життя очами сторонніх людей. саме такі люди мають лише фальшиві цінності, які заважають нормально жити не тільки їм самим, але й тим, хто знаходиться поряд з цими людьми. ти таке вчинив, що і статті у кодексі немає ти ж найсвятіше – небо – дядьку, вбив, а це вже вище від людського суду. не менш важливе, ніж моральні принципи, у житті любої людини є здоров’я. дехто вважає, що головне у житті людини – це матеріальний достаток та багатство, влада та змога вирішувати людські судьби, але він дуже помиляється, бо це фальшиві цінності. бо коли в тебе немає здоров’я, то його не купиш ні за які гроші, а коли ти помираєш, то ніяка влада над людьми не зможе подовжити твоє життя. і навіть коли ти найбагатша у світі людина, але в твоєму житті немає вірних друзів, які б були здатні за першим покликом прийти тобі на , навряд чи ти станеш щасливою людиною. тому, на мій погляд, істинними цінностями у нашому житті є особисте здоров’я та добробут рідних, добрі взаємовідносини з людьми, друзі та справа, якою займаєшся з задоволенням