Написати переказ до Хліб - найбільше багатство У всі віки на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим із багатств. Коли його обмаль, чваньковите золото непотріб. Його закопують у землю, як мерця, його ховають за ковані двері, як найпідлішого злочинця. А хліб і в бундючні хороми, і в селянські оселі здавна вносили на золотих підносах із шанобою. Ти, золото, годишся тільки для того, щоб на тобі подавати до столу звичайний чорний житній хліб. Недарма збіднілі народи відверталися від держав, котрі мали багато золото руки до тих, які мали багато хліба. Хліб переважає все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота. Вкинуте в землю, воно за один лиш рік дає тисячу зерен. А золотий мішок вік пролежить у землі й нічого не вродить. Тож недарма хлібом і сіллю зустрічає Україна своїх дорогих гостей. Ідіть, народи! Україна не відмовить вам, як не відмовить у хлібі сусід сусідові, село селу. Можливо, в інших державах не так заведено. Можливо, там, де владарює золото, за хліб і гребуть золото. А у нас ні. У нас віддають хліб тією ж міркою, якою позичили... Ми позичаємо хліб на багатство. Щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: "Отче наш, хліб наш насущний дай нам сьогодні". І цю молитву батьки заповідають нам, а ми - нашим дітям. Бо хліб безцінний. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.

Жанр: народна козацька пісня.

Тема: зображення військового походу козаків.

Ідея: уславлення мужності та відваги Дорошенка, Сагайдачного, козацького війська.

Основна думка: уславлення відваги та моральних цінностей козаків, коли особисті інтереси поступалися перед громадськими.

Художні засоби.

Епітети: зеленою горою, Військо Запорозьке, кониченько вороненький, сильне-дужий, необачний.  

Анафора: «Веде…», «Під ним…», «Да ….».

Риторичні вигуки: «Веде своє військо, Веде Запорозьке Хорошенько! », «…Сильне-дужий!»,   « ... Необачний! », «Гей, хто в лісі, озовися!», «… Не журися!».  

Риторичне звертання : «Гей, хто в лісі, озовися!».

Порівняння: «Мені з жінкою не возиться; А тютюн да люлька Козаку в дорозі Знадобиться!  

Пісню можна поділити на дві частини. У першій разом із женцями проводжаємо у похід Військо Запорізьке, славних Дорошенка та Сагайдачного. У другій частині підкреслюється служіння громадським інтересам, які стоять перед особистими. За поверховою незворушністю слів про жінок, насправді криється те, що заради спокою рідних домівок козаки готові були перебувати у важких походах, віддавати своє життя. Пісня пафосна, бадьора, оптимістична, наповнена тонким гумором та самоіронією.

Кожна людина має у своїй душі власний та неповторний храм. І, можливо, зовсім несправедливо буде так казати, що душа – це купа цегли. Тому, що саме існування душі – чогось неземного – це вже щось святе. Господь вдихнув у людей життя, а разом із ним і почуття, переживання, думки, які заклали фундамент для великого, напрочуд гарного та вічного храму. Це справжнє підтвердження того, що душа – це храм.

Моя душа заслуговує на таке почесне звання. Бо купа цегли не в змозі написати таке:

Моя душа

Ще зовсім юна.