Микулець дорікав Міхі Голому в тому, що той: а) не знімав капелюха, коли вітався б) мав непривабливу зовнішність в) ледарював й не йшов працювати г) не стежив за своєю мовою

в)ледарював

і в цей час за його вступився Іван Сила

Відповідь:

 Автор у поезії передає протилежні відчуття й емоції, а відповідно до символістського світосприйняття, єдність і боротьба цих протилежностей і є сутністю людського буття у контрастному світі. Ліричний герой перебуває в пошуках особистого щастя, він охоплений сум'яттям через внутрішню боротьбу його почуттів.

 Як бачимо з вірша, журба і радість, щастя і мука, смерть і воскресіння, світло і темрява — ці антитези завжди переплітаються у світовідчутті та творчості митця, власне, як і в реальному житті, що зіткане з химерних суперечностей. Життєві негаразди часто породжують зневіру й самотність. Між цими відчуттями точиться вічна боротьба. Цю закономірність майстерно втілюють визначальні художні засоби вірша — антитеза й оксиморон. Журба і радість уособлюються, поміж них з’являється ліричне «я». Реальне переплітається з містичним, витворюючи багатозначний образ художнього світу.

Мені дуже подобається вірш «Вогник». Одразу уявляю собі невеличку хатину, тополю біля неї і самотній вогник у вікні. У цьому тексті автор знов пише про тугу за батьками. Точніше, це навіть не туга, а світла печаль, спогад про дитин­ство, бажання повернутися в ті часи. Батьки згадують синів, яких вони виростили і відпустили у доросле життя. А ліричний герой завжди відчуває зв'язок із домом:Та де б не ходив я в датекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю, Я згадую вогник у тихій тривозі і рідну хатину свою.Сум за домівкою та батьками, бажання постійно повертатися додому — це по­чуття, зрозумілі кожному. Можливо, саме тому поезії А. Малишка не залишають байдужими жодного читача, а в поєднанні з музикою — хвилюють і розчулюють майже до сліз.