Відповісти Так чи Ні до твору "Місце для драконів. 1.Головним героєм твору Ю.Винничука “Місце для дракона” є лицар Лаврін. 2.Князь запропонував дракону піддатись лицарю, у якого на шоломі буде голуба стяжка. 3.Воєвода сказав князеві, що він сам "начхав" на закон. 4.Побережник побачив дракона біля бистриці. 5.Князь з радістю і одразу погодився віддати доньку переможцю двобою. 6.Минуло сім років, відколи дракон вилупився з яйця. 7.Пустельник пішов жити із Люботина окремо, бо посварився із батьком теперішнього князю. 8.Дракон заніс пустельника до себе в печеру й пильнував друга усю ніч. 9.Грицько полюбляв писати повісті. 10.Пустельник навчив дракона говорити. 11.Люботином керував лицар Лаврін. 12.Князь любив спілкуватися із Грицьком ОТВЕТЬТЕ

Добро і краса - основа життя людини на землі на мій погляд, кожна справжня людина прагне досконалості, тобто добра і краси. а як же інакше? якщо людина не прагне чогось високого, то, на мій погляд, це вже не людина, а просто тварина, що вміє розмовляти і носить одяг. що, крім краси і добра, може бути основою життя?   багатство? зрозуміло, що без грошей не проживеш, але чи є вони ціллю людського життя? як на мене, ні. гроші - це лише засіб, щоб досягати цілей та уникати частки проблем. не більше, не менше.  для людей природно замислюватися над тим, що залишиться після них. чи залишать вони світ кращим, досконалішим, ніж він був до них?   чи привнесуть вони у світ щось корисне для людей - або просто гарне? якщо так, то життя було не марним. а ні, то навіщо тоді прожила людина своє життя?

Я обережно визирнув з-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під’їзду стояв Кактус. На жаль, з Кактусом, якого насправді звуть Сашко Смик, я знайомий майже від народження — ми живемо у сусідніх квартирах. Мама каже, що битися ми з ним почали ще лежачи у візочках. Досить було залишити наші колясочки поруч, як ми відразу ж намагалися видерти одне в одного іграшки й билися пляшечками з молочною сумішшю.Адже він дражнив мене Поганським Паганіні ще відтоді, як уперше побачив зі скрипкою. Хоча справжнє моє ім’я Клим Джура.Серце в мене калатало, як скажене, я задихався і відчував, що Кактус ось-ось схопить мене за шкірки й почне лупцювати, але тут сталося щось дивне і незрозуміле: люк, на який я наступив, раптом почав м’яко вгинатися під моїми ногами, і я шкереберть полетів у чорну прірву.Розділ 2. Я стаю піддослідним кроликомСпершу я почув звук. Він долинав звідкись іздалеку і був схожий на дзижчання бджоли. Навколо панувала темрява, і хоч як я вдивлявся туди, звідки почув оте тихе дзижчання, не побачив нічого. Я почав навпомацки просуватися вперед, все ще не розуміючи, що сталося, — адже останнє, що я пам’ятав, було падіння. І ще — я зовсім не злякався.  Я підійшов до найближчої стіни, торкнувся до неї, і в ту ж мить під моїми пальцями з’явився невеличкий отвір. Звідти, немов на пружині, вискочила таця, на якій лежало кілька бутербродів і стояла склянка ьці в кулаки і ступив уперед.— Ну от ти й на місці, — почув я вже знайомий жіночий голос: той, що приймав мене до ТТБ — Таємного Товариства Боягузів. — Саме час розпочинати наш експеримент. Так, як ми з тобою домовлялися.