Фонетичний принцип- основа правопису П.Куліша...

У правописі приголосних на стиках морфем П. Куліш намагався послідовно запровадити фонетичний принцип, наслідуючи в цьому частково О. Павловського, П. Гулака-Артемовського та ін. Дієслівне сполучення -ться писалися через -тьця і -тця (вертаютьця, всміхнетця), а -шся — через -шся і -сся (одібьешся, вітаєсся). Паралельно вживалися префікси рос- і роз- (роскажуть, розчервонітися).

Объяснение:

Відповідь:

Знайдіть «четверту зайву» особистісну рису героїв казки, поясніть чому саме ця риса.

Мишка: чесна справедлива байдужа співчутлива

якби Мишка була байдужа, то їй не було б соромно за господарку і її жадібність, не було б шкода бідної жінки і її зовсім би не цікавило куди і навіщо господарі ховають гроші.

Господар: жадібний чесний підлий злий - якби господар був чесний, то він не заробляв би гроші на людській біді

Господиня: брехлива жадібна співчутлива байдужа - якби господиня була б співчутлива, то вона б не дурила бідну жінку, що у неї зовсім немає молока, і не пошкодувала б для хворої дитини молока.

Пояснення:

Головним героєм поеми Івана Франка «Мойсей» автор зробив український народ, адже нічого в цьому світі не може зупинити його переможний рух, адже саме народ є творцем історії. За основу цього твору автор обрав відомий біблійний сюжет, але змінив його відповідно до свого задуму. В образі Мойсея поет намалював вождя, який присвячує своє життя боротьбі за майбутнє свого народу, любить свій народ і самовіддано служить людям.

Намагаючись схилити у свій бік народні маси і маючи за мету не великий ідеал, а особисту користь, Мойсею вести народ до високої мети перешкоджали Датан і Авірон. Цих ворогів головного героя поеми І. Франко зобразив «лихими демонами громади». Вони прагнули відвернути народ від обраного шляху, яким вів його Мойсей, тому й розвінчуються у творі. В образах Авірона і Датана автор викриває угодовців, реформістів, і зрадників революційного руху. І. Франко картає їхні демагогічні заяви, в дні народного бунту спрямовані на захист спокою як «найблаженнішого стану», викриваючи їхню сутність словами Мойсея.

Мойсей зображений поетом як відданий син свого народу, який бореться за його визволення і беззавітно любить своїх співвітчизників. І тільки на хвилину головний герой поеми схибив своїй вірі. Можливо, таким чином І. Франко прагнув показати, що справжній вождь не повинен мати жодних сумнівів у вірності і справедливості обраного ним і його народом шляху.

Трагедія Мойсея як пророка полягає у його конфлікті з народом. Його душу отруює сумнівами Азазель, демон зневіри. Доходить до того, що Мойсей навіть розпачливо скрикує: «Одурив нас Ієгова!». За таку свою зневіру Мойсей врешті-решт був покараний. Він бачить свою рідну землю, але так і не ступає на неї, бо помирає на порозі землі своїх предків.

Це жорстоке покарання для будь-якої людини. І. Франко впевнений, що вождь зобов’язаний вірити в силу свого народу, бути завжди з ним і залишатися цільною людиною. Відчай і роздуми, хитання і зневіра Мойсея все одно не можуть втримати ватажка осторонь від переможного руху народу, якого ніхто не в силах зупинити. Мойсей залишає табір, але його співвітчизники вже не можуть повернути назад. Вони обирають собі нового вождя і все-таки приходять на обіцяну пророком землю. Смерть вигнанця Мойсея у самоті спонукає його співвітчизників піднятися на новий похід на чолі з Єгошуа — «князем конюхів». Мойсей пішов, але народ продовжував свою боротьбу, адже щасливе майбутнє було не за горами.

Змінюється час, змінюються ватажки, але боротьба продовжується і її ніщо не зупинить. Саме цю філософську думку і розвиває у поемі про Мойсея, у поемі про народ її автор І. Франко.

Зворотній зв’язок