Бездуховність та обивательську обмеженість («Лісова пісня» Лесі Українки) утілено в образі

Водяний

Объяснение:

1.Де і коли народився Т.Г.Шевченко? 
                  (9.03.1814р. с.Моринці Звенигородського повіту Київської губернії)
2.Яким псевдонімом підписував деякі свої твори Т.Г.Шевченко? 
                                                                        (К.Дармограй)
3.Яким твором відкривався перший “Кобзар” 1840 р.? 
                                                        (“Думи мої, думи...”)
4.Які балади написані Т.Г.Шевченком у ранній період творчості?
                                      (“Причинна”, “Тополя”, “Утоплена”, “Лілея”).
5.Хто був літературною донькою Т.Г.Шевченка, продовжувачем його справи?
                                                                                        (Марко Вовчок)
6.Які драматичні твори Т.Г.Шевченка дійшли до нас?
                                                   (“Назар Стодоля”, “Никита Гайдай”).
7.У якому творі Юрія Федьковича – відгомін поеми “Гайдамаки”?
                          (“Осьмий поменник Тарасові Шевченку на вічну пам’ять”)
8.У яких поемах Т.Г.Шевченко звертається до образу жінки-матері?
                              (“Утоплена”,“Катерина”, “Наймичка”, “Неофіти”, “Марія”) 
9.Хто були  першими лауреатами літературної Шевченківської премії і коли? 
(О.Гончар, П.Тичина, П.Майборода, 9 березня 1962 р.)
10.Чиї це слова: “Тарас буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо”   (Батька поета)
11.Коли і у кого вперше навчився грамоти Т.Г.Шевченко?
(У 1822 р. у дяка Павла Рубана).
12.Яким твором відкривається сучасний “Кобзар”?
(Балада “Причинна”).

"Часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними" - ций крилатий вираз приписують кільком мудрецам, але, хто б це не сказав, він був правий - певною мірою. Проходять сторіччя, і змінюються суспільства, люди, їх світогляд. Те, що вважалося безумовною істиною сто років тому, зараз істиною може не бути. Але є речі, які не застарівають і нікроли не застаріють. Деякі ідеї, виказані кілька сотен років тому, залишаються актуальними і сьогодні. 

В цьому можна переконатися, якщо перечитати твори Григорія Сковороди, що жив і творив у 18-му сторіччі. Він був знаним просвітителем-гуманістом, поетом, письменником, педагогом та мудрим мандрівним філософом. Спілкування зі Сковородою вплинуло на ціле покоління освічених українців. 

Сковорода був переконаний, що цінність людини визначають не її зовнішні якості, такі як, наприклад, багатство, а внутрішні - справедливість, розум,  милосердя, великодушність. Це твердження є істиною і тепер. На думку Сковороди, для будь-якої людини свобода є надзвичайно важливою. Будь-хто погодиться з цим і зараз.

Григорій Сковорода вважав, що людині важливо "пізнати себе" для того, щоб усвідомити особливості свого характеру, виявити свої здібності і обрати "сродну працю" - такий рід діяльності, до якого найбільше схильна конкретна людина. Така праця є важливою умовою щастя. Хто заперечить це твердження? Воно є і завжди залишиться істиною.

"Святість життя полягає в робленні добра людям", - писав цей мудрий філософ. Сковорода спирався у своїй філософії на Біблію, але не любив лицемірства і церковної схоластики, тому служителі культу його не любили. Але народ любив: його твори, що поширювалися у списках, попадали навіть під стріху селянських хат. Через десятиріччя після смерті філософа селянський син Тарас Шевченко буде "списувати Сковороду" у саморобну книжечку.