Кому збирається віддати підкову героїня вірша Ірини Жиленко

коню

Объяснение:

Відповідь:: «покладу підкову в чемодан…віддам підкову Діду…Роти закрили всі сімсот роззяв. І розійшлись... І полягали спати».

Книжки розвиваютт наш мозок.Я вважаю,книги як ріки що напувають людей.У кожній книзі автор намагається передать певну мораль його думки.Прочитавши багато книг люди стаю грамотніше, вміють аналізувать свої вчинки, роблять певні висновки в першу чергу для себе.Без книг світ був не таким, книги мають велике значення для всіх.Багато людей користкються різними гаджетами девайсами які, і повністю забувають про книги які навіть погано реагуть іноді навіть булять людей за їх вибір.Книгу не замінить ніщо!

Кобзареве слово "живе"

На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.

По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре