твір. Гідність та мужність головні риси вдачі справжньої людини. В. Нестійка, Я. Стельмаха, Л. Ворониної

стельмах

Объяснение:

Бути добрим, робити добрі справи, допомагати людям — всьому цьому вчать нас ще змалечку. Всі знають, як треба правильно чинити, але мало хто дотримується цих правил. Люди найчастіше думають тільки про себе і не хочуть допомагати іншим просто так, без якоїсь вигоди. Домагаючись грошей, багатства або роблячи кар’єру, важко бути добрим до оточуючих, от і здається, що їх оточують вороги, і ніхто не поспішає першим налагоджувати стосунки. Навіщо ж у такому випадку робити добро?Роблячи добрі справи безкорисливо, ми допомагаємо комусь поліпшити своє життя, а, значить, змінюємо і весь цей світ в цілому. Сама людина змінюється внутрішньо, вона стає кращою, чистішою, і не тільки допомагає іншим, але й виправляє своє життя. Не можна відкладати добрі справи на потім, або думати, що в тебе зараз немає можливості до : кожен може до іншому і трохи змінити світ. Поспішайте робити добро, адже пройшовши повз, ви вже не зможете повернутися й до .Найчастіше люди виправдовують себе відсутністю можливостей і грошей, а свою злість і погане ставлення до людей — невдачами і труднощами: «от якби у мене був мільйон, а так, що я можу, адже у мене і так все погано: важка робота, маленька зарплата, з чого я буду допомагати?». Але добро — це не сотні витрачених тисяч або до всьому населенню земної кулі: до тим, хто поруч з тобою, і тоді на землі не залишиться нещасних. Як багато значать для нас добре слово і щира участь, і як рідко ми це отримуємо. Не потрібно намагатися до всім і кожному, але турбота про своїх близьких, участь і співчуття друзям, маленькі послуги знайомим і безкорислива до чужим людям — це вже сильно змінить наш світ.Поспішайте робити добро сьогодні, адже завтра ви можете не встигнути до і втратити близьких та рідних, не залишити біля себе вірних друзів, відштовхнути хороших людей і перетворитися на нікому не потрібного старого, який бурчить на всіх навколо і мучиться своїм життям.

Объяснение:

1. Жанр: гумористичне оповідання з елементами фантастики. 2. Тема: зображення щасливої долі Павлуся Лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього. Ідея: засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя. 3.Гіпербола 4. Неробство, бездіяльність, нудьга - ці слова якнайкраще характеризують життя Павлуся. Він звик нікому не допомагати, жити лиш у своє задоволення. Павлусь - справжній егоїст, який не переймається життям інших людей, навіть рідних батьків. 5. І на вечорниці йому йти не хотілося, і скарб шукати відмовився, бо звик лише їсти та спати. 6. Павло Лежень 7. На Зелені свята 8. "Не пiду! - вiдiзвався Павлусь. - Ходiм бо! - просять парубки, аж кланяються. -Ми тебе так з периною на руках і поне i семо; не тебе нам треба, а твого щастя. Як ти з нами будеш, то може Бог дасть, i знайдемо скарб. Еге!... як Бог дасть, то й у вікно вкине! - вiдказав Павлусь: - Не піду!" 9.Вкинули йому хорта в будинок через вікна 10."Знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки, працьовиті та слухняні, а не такі, як їх батько." 11.На думку письменника щасливчиком був Павлусь. 12.Скарб – узагальнений образ щастя. І хоча люди заздрили Павлусеві, вважали що щастя приклеїлося до нього, та жити, так, як він, вони не хотіли. Щасливим не був і Павлусь, бо він нічого у своєму житті не бачив, окрім того, що їв та спав. А такий іб життя людині щастя не приносить