Гра «Мікрофон»«Чи добре я знаю текст оповідання «Лось»1. Чи можна лося назвати головним героем оповідання?2. Чи боявся лось людей? Чому ви так вважаєте?3 Зачитайте олис лося. Як автор ставиться до тварини? З чого це видно?4. Чому письменник кілька разів описує роги лося? Зачпайте і порівняйте ці описи.5. Чим вони різняться?6. Які одоосні засоби використовує СГутало, описуючи лісового велетня?7. Якими людськими рисами надіяе автор тварину та з якою метою?8. Як би ви діти, опинившись на місці хлопчиків?9. Знайдіть і зачитайте олиси природи, визначте дроль у творі.10. Запишіть у зошитБліц - опитування «Крок за кроком»1. Що сприяло духовному розвитку хлопчиків – підберезників:1 - 2 - 3 - 4 - 51. Поїхати по дров2 Зzтіпити коня на узліссі5. Побачилося, до йому вибратися4. YouLTHOSAICA 30 DOOR5. Осудови дядька Шпичка.2. Що призвело Шпичака до духовного падіння:1 - : - 3 - 4​

1 .not 25 dodge

2cngf

3 gf is the best place

4 AM said he had no

Повість «Зачарована Десна» — лірична розповідь про дитячі роки хлопчика Сашка. Але чи можна назвати її повністю автобіографічною? Мені здається, що цей твір дещо схожий на легенду про бідне дитинство великого письменника, адже писав його Довженко в часи, коли соціальне походження мало неабияке значення і згадка хоча б про якийсь достаток батьківської сім'ї могла призвести до небажаних наслідків. І тому письменник так майстерно перемішав правду, напівправду і вигадку.

Сашкова сім'я жила у хаті, яка була збудована невідомо коли і ким. «Здавалося, ніби її зовсім ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця, між грушею і погребом, і схожа була також на стареньку білу печерицю. Дуже мальовнича була хата. Одне, що не подобалося в ній, і то не нам, а матері, вікна повростали в землю і не було замків». Така хата була символом нужденності Полісся. Насправді ж хата Довженків дуже відрізнялася від літературної, і ми це можемо побачити на фотографіях, вміщених у біографічних книжках письменника. Звичайно, вона не була палацом, але й через п'ятдесят років її вікна розміщені високо над землею. Просторі будівлі на кілька кімнат в ті часи мали заможні господарі. Промовистим є той факт, що батько Довженка, крім сільської роботи, підробляв: «своїми кіньми возив торгівців на ярмарок». Скоріше за все, коні ці не були бідняцькими шкапами, адже торгівці мали гроші і могли найняти собі власника добрих коней. А хіба міг бідний неписьменний сільський дядько дати своїм дітям не тільки початкову освіту, а й відправити сина й доньку продовжувати навчання «в городі»? Сашків батько все життя не міг пробачити дідові Семену «своєї темноти» і мріяв вивчити сина. Спочатку повів його до сільської школи, і Довженки стали перед учителем Леонтієм Опанасенком. Той почав розпитувати Сашка перекрученою російською мовою, і, коли переляканий хлопець не зміг назвати імені батька, вчитель виніс свій вердикт — «неразвитой!» Скільки ж було по Україні таких нерозумних вчителів, які не вміли говорити до ладу російською, калічили її, а зобов'язані були вчити дітей тільки чужою мовою. Перша зустріч зі школою неприємно вразила Сашка, і в повісті «Зачарована Десна» Довженко з більшим задоволенням згадує своє вільне дитинство, майстерно описує картини природи. Саме в таких епізодах письменник найбільш автобіографічний.

Малий Сашко сховався в клуні і перебирає в пам'яті приємне і неприємне в його світі. Він боїться бабиних прокльонів і Страшного Суду, не любить, коли довго йде дощ і коли п'явка впивається в ногу, коли гавкають на нього чужі пси або гуска сичить і скубе за штани. Він не любить носити в одній руці велике відро води, полоти і пасинкувати тютюн. Неприємно бачити батька п'яним, ходити босими ногами по стерні, їхати на возі з сіном, коли здається, що віз от-от перекинеться. Але на світі для хлопчика є дуже багато приємних речей. Він любить дивитися на малий вогонь і обнімати лоша або прокинутися рано-вранці і побачити в хаті теля. Приємно знайти пташине гніздо і їсти паску, приємно ходити по теплих калюжах і спати в човні. Це був світ перших дитячих вражень хлопця, його стихія. Усе далеке й близьке сприймалося в образах, і все це вбирала вразлива Сашкова душа, щоб пізніше наповнити повість «Зачарована Десна».

минуло декілька років і ось іван сила з дружиною мілкою та інші учасники цирку зустрілися біля входу в цирк "бухенбах".там на порозі їх зустріла бахенбах,далі вони пішли до зали, до їх рідної зали,та промовила: "любі друзі, а давайте зробимо шоу та покличемо усіх знайомих та друзів".без роздумів всі згодилися на цю пропозицію. через тиждень прийшло багато гостей та циркачі зробили найкраще шоу за всі роки.після усіх номерів люди йшли і тільки промовляли: "цирк бухенбах відновився",і у цей момент повз них проходили сили із своєю дружиною. на наступний ранок бухенбах покликала усіх у свою кімнату та сказала: "дякую вам всім за останній виступ,цирк бухенбах розпадається". та потім іван викрикнув : "ні, не розпадається,я не проти і далі тут працювати".інші циркачі з ним погодилися ,вони не можуть жити без цирку,він - їхнє життя. усміхнулась та обійняла їх всіх,і вони пішли готувати наступне шоу.