Дайте розгорнуту відповідь на питання.Напишіть, що засуджує і що схвалює Л. Глібов у байці «Муха і Бджола».​

6 січня 1898р. - народився В. Сосюра на ст. Дебальцеве Донецької обл.
     1909р.          - працює в бондарному цеху содового заводу.
     1911р.          - вступає до міністерського училища.
14жовтня 1917- друкується вірш" Плач волн ".
     1918р.          - бере участь у повстанні проти кайзерівських військ.
     1920р.          - опинився в Одесі.
1920-21рр.       - воює з білополяками та армією Н. Махна.
      1921р.         - виходить поема" Червона зима", яка зробила Сосюру                                       знаменитим.
1922-32рр.       - став членом багатьох літорганізацій.
      1924р.         - збірка "Осінні зорі".
      1925р.         - "Сьогодні".
      1927р.         - "Золоті шуліки".
      1928р.         - "Коли зацвітуть акації".
      1931р.         - " Серце".
      1934р.         - виключили із партії і зі Спілки письменників.
      1937р.         - "Нові поезії".
      1939р.         - "Люблю".
      1940р.         - роман "Червоногвардієць".
      1942р.         - працював в Українському радіокомітеті в Москві.
      1943р.         - входив до редакції фронтової газети " За честь                                                - Батьківщини".
      1951р.         - патріотичний вірш "Любіть Україну".
      1953р.         - "За мир".
      1955р.         - " На струнах серця".
      1957р.         - "Соловїні далі".
1959-60рр.       - поема "Мазепа".
      1960р.         - поема "Розстріляне безсмертя".
      1961р.         - "Поезія не спить".
      1964р.         - "Осінні мелодії".
8 січня 1965р.  - В. Сосюра помер від гіпертонії. Похований в Києві на                                        Байковому цвинтарі.

Мені тринадцятий минало...

Шевченко Тарас

Рано втратив Тарас матір і батька. Залишився сиротою. Люди ли малого, взяли пасти овець. 

Та нерідко сум і печаль огортали дитину, й тоді здавалося, що «село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло». Розпач від невлаштованості, розгубленість крають серце хлопчика. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. І нещасного самотнього Тараса втішає дівчина, що почула плач. І знову: «Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє... лани, гаї, сади!..» 

Так і зростав майбутній великий поет, тамуючи душевний біль, радіючи короткочасним світлим хвилинам. Про своє дитинство він написав вірш «Мені тринадцятий минало». Разом з Тарасом ми поринаємо у нещасливий світ сирітства, де іноді мерехтять вогники людського добра.