Міні судження на тему ні я жива я буду вічно жити

я буду рядом с тобой не хочу чтоб ты болел за тебя даже когда ты не знаешь что ты меня бросил а я тебя люблю и не дал мне не доверяеш себя вести себя вести не это ты а я тебя люблю

Объяснение:

в чём же дело

Моя сім'я живе у трьохкімнатній квартирі, яка знаходиться на другому поверсі багатоповерхового будинку. У мене є своя кімната. Вона велика і світла, тому що вікно виходить на південь. На вікні гарні білі гардини, на підвіконнику цвітуть сині фіалки. Стіни обклеєні світлими шпалерами. Справа від дверей знаходиться моє ліжко, застелене м'яким пледом. Над ліжком висить килимок. Біля ліжка - стіл з полицями, за яким я роблю уроки. На полицях - мої підручники і зошити, на столі стоїть мій комп'ютер. Телевізор знаходиться на тумбочці, що біля вікна. Зліва батько мені влаштував спортивний куточок. На стіні він прилаштував шведську стінку, у стелю вмонтував кільця, є ще перекладина для підтягування. На підлозі моєї кімнати застелений ворсистий килим в тон шпалерам. Я дуже вдячний своїм батькам за таку чудову і затишну кімнату. 

Мені здається,що відповідь на це питання дуже очевидна.Тому що коли ще не було інтернету,саме так розповідали історію.Батьки розповідали дітям,діти пам'ятали і розповідали це своїм дітям.Так і передавалася історія про життя наших предків.Деякі з них залишилися і на даний момент.Хід війн,життя звичайних людей,та людей які займали високі посади.Все це можна дізнатися з рукописів та книжок.Але якби нам це не розповідали,хоч ми й не можемо сказати,точну інформацію,але хоть деякі уривки або інформацію все ж дізнатися ми зможемо.Тому потрібно цінувати наших предків та продовжувати розповідати та передавати про життя нас та наших предків.І потім це буде передаватися ще через декілька поколінь...