Продовжіть речення: o Олег Ольжич належав до покоління … o Олег Ольжич народився у... o Майбутній поет навчався у... o Збірки, які вийшли за життя поета, мали назви... o Причиною смерті став ... o Олег Ольжич прожив... o Життєвим кредом поета були слова...

Відповідь:

1-

2-в Житомирі

3-У 1919—1923 роках здобував середню освіту в трудовій школі, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, але закінчити середнє навчання довелося лише в Празі.

4-Збірки Олега Ольжича «Рінь» (Львів, 1935), «Вежі» (Прага, 1940), «Підзамчя» (1946) відмінні як за змістом, так і за формою.

5-причина смерті- смертна казнь

6-прожив 37 років

7-ЖИТТЄВЕ КРЕДО ОЛЕГА ОЛЬЖИЧА

у вiршi "Господь багатий нас благословив"

Пояснення:

Варто відзначити , що фольклор це не тільки мистецтво слова , усна поезія. У ньому також присутні елементи театралізації – жести , інтонація , міміка , тому що всі твори виконуються наживо. Наприклад , частівки досі співають під акомпанемент гармоні або балалайки , нерідко невід’ємною частиною пісень є танець. Таким чином , усна народна творчість органічно поєднує в собі характерні особливості декількох видів мистецтв .Завдяки тривалому шляху історичного розвитку , у фольклорі знайшли відображення найрізноманітніші сторони життя народу , фольклор відрізняється жанровим багатством і різноманітністю. Це прислів’я та приказки , загадки та казки , календарна та сімейно – побутова обрядова поезія , билини , легенди , перекази , а також балади , історичні та ліричні пісні , драматичні твори , частівки , дитячий фольклор.Крім загальних жанрів , таких , як казки , загадки , прислів’я , у фольклорі кожного народу є тільки йому притаманні різновиди . Так , тільки в українській народній творчості існують коломийки і думи , але немає властивих російському фольклору частівок і билин .У фольклорі дуже велике значення мають традиції. Це виражається в тому , що протягом багатьох століть зберігається відносна стійкість « словесного тексту наспіву і характеру виконання » , сюжетних ліній і героїв , виразних засобів і форм. Тобто від покоління до покоління твір передається без істотних змін . У результаті такого підходу , по записах, зроблених збирачами фольклору в XVII -XIX століттях , можна скласти уявлення про билинах XI -XIII століть чи про історичні піснях , складених 500-600 років тому.Усна народна творчість є не тільки цінним внеском у скарбницю світової культури , а й має важливе пізнавальне та естетичне значення .

Перу Ивана Яковлевича Франко принадлежит огромное количество трудов самого разнообразного толка. Обнаружил он себя и как талантливый беллетрист. Доказательством тому является его повесть «Захар Беркут». Написана она была 1822 года, но и сегодня, в начале третьего тысячелетия, интересует и волнует читателя. Описанные события происходят 1241 - в самый тяжелый для украинских земель время борьбы с монгольским нашествием. В такие страшные и одновременно героические времена лучшее и самое полное оказываются человеческие характеры. Светлыми образами, вобравшие лучшие и чистейшие черты украинского народа, стали двое влюбленных - Максим и Мирослава. От начала знакомства с Максимом мы наблюдаем за ним, удивляясь его силе и мужественности. В тяжелых испытаниях - в борьбе с неистовым смертельным врагом - ярко проявляется чистая, цельная и благородная натура. Такое сердце прочно и правильно любить и защищать свою любовь. С большой симпатией и нежностью выписан образ Мирославы. Знакомя читателя с ней, автор сразу подчеркивает, что она - необыкновенная, удивительная. Это не зманижена папина пестунка, а смелая и отважная девушка, которая не боится опасности и вместе с мужчинами участвует в охоте на медведей. Мирослава - мужественная патриотка своей земли. Впоследствии, поняв, что ее отец - предатель, оставляет его и воюет против него и монголов вместе с тухольской общиной. С большой любовью рисует Франко образ девушки Мирославы в повести «Захар Беркут». Мирослава - молодая красивая девушка, рано потеряв мать, знала только любовь и заботу отца. Для нее главное - быть верной себе, действовать так, как подсказывают совесть и сердце. Поэтому она и выступает против отца на стороне народа, становится настоящей патриоткой своей родины. Поняв, на чьей стороне правда, узнав о предательстве своего отца, Мирослава порывает с ним и идет к тухольцев. Девушка, увидев, что все попытки честь отца напрасны, что пути вернуть отца к примирению и единству с народом нет, выступает против него. Она обращается к Захара Беркута с принять ее за дочь, ведь «Тугар Волк перестал быть моим отцом, сколы предал свой край и пошел в службу монголов. Мирослава полюбила простого крестьянского парня. В лице Максима Мирослава видит всех тухольцев. Мирослава - один из первых образов девушки-патриотки в украинской литературе. Все время она в первых рядах воинов: сначала приносит Захару Беркуту весть о сыне, передает его советы, потом активно участвует в защите тухольцев, учит их делать метавкы, лечит раненых. Одновременно с развитием трагических событий расцветает нежная и сильная любовь между Мирославой и Максимом. Их сердца полны страстного чувствадруг к другу, и они преодолевают все препятствия на пути к единению. Интересно, что Мирослава не смирилась с гневной отказом отца Максиму. Как свойственно гордой и независимой натуре, она говорит открыто о своих чувствах и клянется мальчику в любви и верности. Мирослава сдержала свое слово - нежной ласточкой летит к нему, плененного в монгольский лагерь, предлагает ему бежать, а сама хочет остаться вместо него. Максим не принял то предложение, но судьба ласковая была до двух влюбленных - вопреки всем опасности, которые угрожали им, соединила любящие сердца. С большой благодарностью к автору перевернула я последние страницы повести. Думаю, что Максим и Мирослава - это герои, поступки которых следует подражать. Учиться любить друг друга и свою Родину - великое счастье на земле.© http://sochinenie5ballov.ru/essay_1301.htm