Яким Було життєве кредо Олега Ольжича та Олени Теліги

Олена Теліга: "Життя - це боротьба, а боротьба - це справжнє життя"

Объяснение:

Ім'я марусі богуславки відомо нам з української народної думи. думи – це оригінальний за формою та виконанням  витвір українського народу, і серед них «дума про марусю богуславку»   вважається найбільш довершеною. основна тема думи – доля полоненої дівчини-українки марусі, яка навіть ставши жінкою турецького хана, серцем своїм залишається вірною батьківщині. сюжет думи простий – до козаків, що сидять у турецькій в’язниці, приходить маруся богуславка та сповіщає, що наступного дня християнські землі святкують великдень. і коли козаки у відчай від того, що й не знають, який великий день наближається, й не зможуть його святкувати як годиться, маруся заспокоює їх.

Іван був 19 дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Маленьким часто плакав, погано ріс. Підрісши, Іванко любив ходити в у гори, в ліс, там йому було добре. Незабаром хлопця послали пасти корів.

У хаті часто були неспокій і горе. Брата Олексу роздушило дерево в лісі, а родич Василь загинув у бійці з ворожим родом.

Коли сім'я Палійчуків їхали до церкви, вони зустріли ворожу сім'ю Гутенюків. Почалася бійка. Іван вдарив дівчинку Марічку. Але потім вона поділилася з ним цукеркою і діти почали дружити.

Коли вони підросли, почали зустрічатися. Марічка співала співаночки, а Іван грав на флаері. Але згодом він пішов в найми, пасти овець. Повернувшись, він не застав Марічки. Вона втопилася у річці Черемош. Іван ходив та шукав її, але не знайшов і зник.

Через шість років повернувся, в дуже поганому вигляді. Через рік одружився з Палагною. Вона була багатою, доброю господинею та гордою. Дітей у них не було, але було господарство, яким Іван приділяв весь свій час.

Згодом Палагна познайомилася з сусідом Юрою, мульфаром, з яким у них зародилося кохання.

Іван почав постійно чути голос Марічки, який постійно кликав її. Це була нявка, яка прийняла образ дівчини. Один раз він почув знову цей голос і пішов за ним. Провалився в прірву та помер.

Ледь живого наступного дня його знайшли пастухи.

Сумна трембіта повідомила про смерть. Але потім залунав жіночий сміх і розпочалися забави, аж на грудях у померлого забряжчали мідні гроші, скинуті добрими душами на перевіз.