Які почуття викликала у вас розв'язка твору "Чорна рада" П. Куліша

Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української селянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода, матері, як чобіт». джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Кожна людина має улюблену справу, щось, чим вона справді ці­кавиться, що допомагає їй проявити себе. Я не маю на увазі роботу — хоча робота теж буває захоплюю­чою. Я кажу про хобі.

Деякі люди, які люблять свою роботу, часто кажуть: моє хобі — моя робота. Але як може регулярний заробіток, справа, що її ви повинні ви­конувати, бути хобі?

 Для мене хобі означає улюблене заняття у вільний час, яке допомагає мені розслаби­тися й забути про свої проблеми. 

Хобі бувають так само різномані­тні, як і самі люди. Рибна ловля, в’я­зання, фотографія, перегони, плаван­ня з аквалангом - усі ці види діяль­ності можуть бути хобі (тільки якщо це не постійна робота людини). Але найчастіше хобі асоціюється в нас із колекціонуванням речей.

Люди, звичайно, обирають об’єкт для колекціонування залежно від різних обставин. Багаті можуть собі дозволити колекціонувати будинки й машини. Той, хто багато мандрує, має можливість привозити- експона­ти з різних країн: монети, національ­ний одяг або сувеніри. Якщо всі ваші друзі колекціонують марки або знач­ки, ви, ймовірно, збиратимете те саме: тоді ваші друзі, напевно, оці­нять вашу рідкісну марку або листів­ку; крім того, ви зможете обмінюва­тися експонатами.

Останнім часом у житті людей —  як підлітків, так і дорослих —  з’яви­лось нове хобі. Це Інтернет. Усього пару років тому мало хто знав про це, і дуже мало хто міг собі це дозволити. Тепер ми маємо комп’ютери в себе вдома, у школі, на роботі в батьків, а в містібагато комп’ютерних цент­рів й Інтернет-кафе. Таким чином, у наш час кожен може приєднатися до міжнародної комп’ютерної мережі й відправитися в мандри у віртуаль­ний світ, де можна знайти все те, що існує в справжньому житті, і навіть більше. Різниця в тому, що речі, які в реальному житті вимагають дії - від­відування нових місць, спілкування з людьми, навчання на мовних кур­сах, покупки в крамницях – усі ці пе­реміщення в просторі можна зроби­ти ні на крок не відходячи від свого комп’ютера!

Звичайно, віртуальне життя ні в якому разі не замінить нам реаль­не життя, і ми, безумовно, відпочи­ватимемо не тільки перед комп’ютер­ними моніторами, але також займа­ючись реальними речами: рибною ловлею, в’язанням, фотографією, пе­регонами, плаванням з аквалангом.