Виписати лише метафори: «впав бадьоро», «благодатний», «відкривай груди», «довгожданий», «золотий вечірній гість», «дощ остудить», «білі села». «дощ оживить і запліднить», «дощ-гість». «дощ звеселить», «буйним повівом».

Впав бадьоро,відкриай груди,золотий вечірній гість,дощ гість,дощ звеселить.Але я не впевнений що до нромерів:1,6,7,8.

Объяснение:

Тут можуть писати неправду тобто на цьому сайти

Объяснение:

Відповідь:

На мій погляд, злою і егоїстичною Марусю Кайдашиху зробила важка праця. Ще зовсім молодою її взяли  дім до пана. Кайдашиха згадувала, що кожного дня змушена була готувати обід на двадцять чоловік. Не останню  роль в житті Марусі відіграла пристрасть її чоловіка до оковитої. Кайдаш був гарним стельмахом, заробляв гарні гроші, але майже все пропивав.

Пояснення:

Цитати: . "Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми". "Як була я в панів, то робила за двох таких, як ти: варила обід на двадцять душ..."

"Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток".

Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа. Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч: А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.