Установіть відповідність між цитатною характеристикою і героєм повісті «Тарас Бульба»: «також кипів жагою подвигу, але разом з нею душа його була доступна також іншим почуттям» «із числа тих корінних, старих полковників: весь був він створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру» «незважаючи на молодість, вже були помітні риси майбутнього вождя» Андрій; Остап; Тарас Бульба.

Відповідь:

«незважаючи на молодість, вже були помітні риси майбутнього вождя» - Остап

«також кипів жагою подвигу, але разом з нею душа його була доступна також іншим почуттям» - Андрій

«із числа тих корінних, старих полковників: весь був він створений для військової тривоги і відрізнявся грубою прямотою свого характеру» - Тарас Бульба

Пояснення:

Країна Прекрасного Далека чарівна, і в той же час усе в ній реально. Її населяють такі ж люди, як і насправді. Тільки дорослі тут дуже красиві, а діти милі і привітні. І головне — тут немає страху, немає пригноблення, холоду і голоду.

Але життя щасливих мешканців Країни Прекрасного Далека увесь час загрожує небезпека. Недалеко від них знаходиться країна жорстокого лицаря Като, що перетворив своє царство на мертвий ліс. Маленький Мио вирішує захистити щастя і свободу поневолених злим лицарем людей. Він вбиває жорстокого Като і визволяє з неволі жителів, які ніколи раніше не бачили сонця. Мио не самотній у своїй боротьбі. Йому допомагають тварини і трави, дерева і гори, йому допомагають і люди: дають хліб, щоб герой вгамував голод, плащ, що робить Мио невидимим, меч, що пронизав груди Като.

Відповідь:

1-Д, 2-Г, 3-Д, 4-В, 5-Г, 6-Г, 7-Б, 8-Б, 9-В, 10-В, 11-В, 12-Г

Пояснення:

цитати:

1. А ось так: якоїсь доброї години гляне сонце iз свого вiконечка вниз, побачить, що там i земля, i люди, i худiбка, i птиця помарнiли i скучили за весною, та й спитає мiсяця-брата, чи не пора землю вiдiмкнути?

2. "Гуси-лебеді летять" - це автобіографічна повість.

3. Жiнка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась, шукаючи дворища, яке б не ощирилось на неї собарнею, а дитя недовiрливо, спiдлоба дивилось на мене I тут я згадав про своє насiння. Вийняв жменю i подав малому. Вiн обома ручатами схопив зернята, а потiм поглянув на матiр..

4. З щедрiвок, якi взимку виспiвувались пiд вiкнами добрих людей, я знав, що за плугом навiть сам бог ходив, а богоматiр носила їсти орачам.

5. Сусiди не раз, смiючись, згадували, як на замовлення вiн робив нашому пановi фiгури апостолiв Петра й Павла

6. — Тодi продай, Панасе, корову.     — Корову!? Ти що?.. — У хижцi одразу стало тихо, бо хто не знає, що таке корова у бiднiй селянськiй сiм'ї? Навiть мати примовкла...  Згодом батько змирився, що йому й далi доведеться вбожiти — продав корiвчину, а я пiшов учитися...

7. — Знаєш, чому сойка нiяк не може долетiти до вирiю?   — Чому?  — Бо в неї в головi нема однiєї клепки: пролетить день, а потiм неодмiнно хоче взнати, скiльки ж вона вiдмахала верст, — i летить назад.

8. Не знаю чого, але в селi подейкували, що дядько Микола десь був знайшов перо жар-птицi.

9. Коли ж, прокинувшись одного ранку, я побачив за вiкнами снiг, усе в менi похололо: як же я тепер пiду до школи? — Як же йому, горопасi, без чобiт? — болiсно скривилася мати.

10.  А ми з Любою, узявшись за руки, йдемо до школи, iдемо по тих свiжих колiях, що залишились на бе-резневiй дорозi

11. — От i принесли нам лебедi на крилах життя, — говорить до неба i землi мiй дiд Дем'ян.

12. Вмiла качка якось i в людях розбиратись.