1. Виділене слово є сполучником у реченні * * О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком, /що/ дали віки. Беруть на кпини молоді міста пращурів, /що/ вийшли з неолоіту. Добре тому ковалеві, /що/ на обидві руки кує. Не писав я до тебе в останні два дні через те, /що/ був у дорозі. Та це злічить віків, /що/ встигли вже пройти.

На наступний день все починалося як завжди.Олесь пішов до школи,але на цей раз оминаючи усіх,кого не зустріне.Коли почалися уроки,він все ще сидів не звератючи ні на кого уваги,але вже після першої перерви бігав коридорами разом з своїми однолітками.На наступний день у Олеся третім уроком було малювання.Він підійшов до вчительки та несміливо потягнув їй малюнок.
-Що це,Олесю?,- запитала Матильда Петрівна.
-Горщечок..,- ледь чутно відповів він.
На цей раз вчительці сподобався малюнок и вона виправила оцінку.
Коли Олесь йшов додому,деякі діти посміювалися з нього,але він не звертав на них ніякої уваги.
Пройшли роки,маленкий "дивак" виріс.Закінчив школу на четвірки,але далі вчитися не пішов,адже він вважав,що якщо він залишиться у селі,то освіта йому буде нідочого.Так і сталося.У нього з"явилася чудова родина:донечка Маруся та жінка Олена.
Я не писатель,но вот таким вот образом могу.Надеюсь,прокатит:)Ну а дальше можно какое-то предложение в конец добавить.

Горда і холодна красуня, що царює на балах, де збирається весь блискучий паризький світ, екстравагантна, дотепна й насмішкувата, вона вища за своє оточення. Гострий розум, освіченість — вона читає Вольтера, Руссо, Агріппу д’Обіньє, цікавиться історією Франції, героїчними епохами країни — діяльна натура Матильди примушує її з презирством ставитися до всіх родовитих залицяльників, що претендують на її руку і серце. Від них, і зокрема від маркіза де Круазнуа, шлюб з яким мав би принести Матильді герцогський титул, про який мріє її батько,— для неї віє нудьгою. «Що може бути на світі банальнішим від такого збіговиська?» — виражає погляд її «синіх, як небо», очей.

Сучасна дійсність не викликає аніякого інтересу в Матильди. Вона буденна, сіра і зовсім не героїчна. Усе купується і продається — «титул барона, титул віконта — усе це можна купити… кінець кінцем, щоб здобути багатство, чоловік може одружитися з дочкою Ротшильда».