Характеристика павлуся , з оповыдання "за сестрою"

павлусь   є     відважний   ,   сміливий ,   добий   ,   милосердний,   хоробрий,    

чимало книг створено про україну, історичних і художніх. і все-таки, читаючи роман ліни костенко, розумієш: так ніхто ще не сказав — проникливо, людяно, щиро.

особливість розкриття цієї теми у романі «маруся чурай» полягає в тому, що увесь  твір  сповнений теплоти патріотизму.  образ україни постає через характери героїв, їхнє ставлення до своєї історії, до інших людей. найяскравіше виписаний образ марусі чурай. історія життя цієї дівчини, пісні якої співала уся україна, висвітлює багато важливого для розуміння характеру українського народу, його ментальності. образ марусі — це образ порядної людини, вихованої на кращих традиціях народної моралі. багато хорошого узяла вона від батьків.

гордій чурай був людиною доброю і люблячою у сім’ї, але твердою і непокірливою з ворогом. взаємоповага і любов батьків стали взірцем родинного щастя, високого кохання для марусі. вона мріяла, що колись і в неї буде таке чисте кохання. характер дівчини є привабливим саме тому, що уособлює найкращі риси народу, дочкою якого вона була. зі спогадів марусі ми дізнаємося про деталі побуту і звичаїв козацтва, міщан полтави та багатьох інших людей. прекрасний чарівний світ поетичного свята івана купала згадує дівчина:

а ще згадалось — колесо вогненне

з гори в долину котиться проз мене…

пливуть вінки, і мій пливе, не тоне.

у милих спогадах дитинства вимальовуються зворушуючі картини буденного життя: осінні збори врожаю, лущіння квасолі у дворі. а на зимові свята щедрівки, яскраві картини різдва, водохрещення:

на ворсклі хрест вирубують опішнями.

заллють водою, уморозять в лід…

зима тікає, підібравши поли.

а вже співають, корогви несуть.

картини ці впізнає читач, і на душі тепліше, адже усе це знаходить живий відгук у пам’яті і свідомості кожного українця. разом із марусею читач подорожує нелегкою дорогою від полтави до києва через понівечені війною міста і села україни за часів богдана хмельницького. неспокійно скрізь. люди втомилися від численних війн: «усі віки ми чуєм брязкіт зброї». споконвіку тут проливалася кров, бо надто багато було охочих до цієї землі:

там відступало військо остряниці.

тут села збив копитами кончак.

тут скрізь — історія, що не вмирає. вона діється такими синами україни, як байда, наливайко, остряниця, чурай, хмельницький. саме вони — найвища цінність україни. народ-герой, народ-мученик постає з розповідей мандрівного дяка:

хіба оті, без німбів, без імен,

на тій дорозі в київ із лубен,

або оті, під лісом, із волині,—

хіба не більші мученики нині? !

той дяк по-своєму розуміє святість. для нього священним є обов’язок перед батьківщиною:

сисой, мардарій — мученики віри. а байда що, від віри одступивсь? життя народу подає такі взірці мужності і витривалості, що ними не можна не захоплюватися, адже це жива історія україни:

історії ж бо пишуть на столі. ми ж пишем кров’ю на своїй землі. у цьому вся україна. страждання і терпіння, стійкість і мужність заради того, щоб захистити свою землю, щоб зберегти себе як народ. народ україни.

ліна василівна костенко нікого не повчає прямо, та зі сторінок роману дивляться в світ безсмертні образи наших героїчних предків, вимальовуються неповторні картини природи:

буває, часом сліпну від краси.

спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—

оці степи, це небо, ті ліси,

усе так чисто, гарно, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — україна.

Irynapalyvoda  новичокмені вона , бо в ній розповідається про людей, які прагнули здобути освіту, особливо дітей, що тягнулися до навчання. у повісті розповідається про дитинство самого письменника. хто ж він, цей михайлик? це простий, сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий, йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чого довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем'яна та улюбленої бабусі, михайлик сприймає світ, як казку. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі. любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі. михайлик — романтична натура. а який радий михайлик приходові літа! це ж найкраща пора в житті дитини. він уявляє літо як щось живе, як істоту: "літо-літечко тихо з полів зайшло в село, постояло біля кожного тину, городу, та й взялося до свого ділечка, щоб усе росло, родило". великий вплив на михайлика мала мати, яку він дуже любив, до мови якої весь час прислухався. мати ріднилася з природою: вона дослухалася до неба, до землі, до схлипування роси. увага до всього доброго, красивого перейшла михайликові від матері. тому він теж, як свята, очікував того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито. михайлик підріс. він дедалі більше прилучається до роботи в господарстві, у всьому є батькам. і скільки в нього гордості! хоч як не хочеться йому поспати рано-вранці, але встає, коли його будить мати пасти коняку обмінну. михайлик знає, що це його обов'язок. я ще подумала, що я не така. треба й мені виправлятись. мене дуже вразив випадок, коли михайлик хотів йти поковзатись на ковзанці. аж тут назустріч батько, наказує везти до млина мішок гречки. хлопчик вертає додому, запрягається в санчата і везе мішок до вітряка. і стільки тут виявилось поваги до батька, слухняності. хоч інколи буває, що михайлик не послухається. але це тільки тоді, коли знає, що це якась дрібничка, що прикрощів батькові чи мамі він цим не завдасть.а як хотілося михайликові стати справжнім женцем! він чекає цієї урочистої хвилини з нетерпінням. ось мати розгорнула і дозволила михайлику взяти серп і починати жати. мені , що батьки, за народним звичаєм, радять хлопчику поглянути на схід сонця і почати "на щастя". михайлик хвилюється, його аж в жар кидає. але похвала батьків підбадьорює його, і він уже вільніше орудує серпом. хлопчик працює старанно, напружено, але втоми не відчуває! а коли тато вправно зв'язав сніп, нажатий михайликом, і поставив його "гузирем на стерню", то це була найурочистіша хвилина в житті хлопчика. михайлик був гордий з того, що він вливається в лави дорослих трударів: "і славно-славно йти мені між житами до жита. що не кажіть, а вже інакше почуваєш себе, коли стаєш женцем! " от де по-справжньому відчувається повага до хліборобської праці, до народних звичаїв. влітку михайлик теж є батькам у господарстві. він пасе коняку, громадить сіно. про свої успіхи хлопець розповідає вчительці насті василівні. йому приємно, що вчителька його хвалить. у михайлика добре та відкрите серце. він любить і криву качку з перебитим крилом, і собаку рябка, і стару коняку обмінну. всіх він вважає за своїх друзів. а коли дізнається, що тато хоче продати обмінну, то йому на душі стає так важко. михайликові шкода розлучатися з конякою. він звик до неї, полюбив, тому й не спав цілу ніч. а вранці підхопився, щоб востаннє напоїти її. він так зворушливо прощається з конячкою! тому можна виправдати михайлика за те, що він просив за неї так багато і навмисно давав обмінній таку негативну характеристику, коли продавав її. та як не боляче було михайликові розлучатися з обмінною, але довелось. мене вразила глибина душі хлопчика. я навіть подумала, що хотіла б мати такого друга. він чесний і правдивий хлопчик. михайлик тягнеться до книжки. він перечитав усі книжки, які були в хаті-читальні. а коли дядько себастіян записав його до найбільшої бібліотеки в майдані-трептівському, то михайлик аж засяяв з радощів. це було найщасливішою подією в його житті. михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться писати п'єси. спочатку михайлик багато їх перечитав, а потім і сам захотів написати. михайлик — справжній товариш. найкращим другом для нього є люба. між любою та михайликом такі світлі, чисті дитячі відносини. їхня дружба щира. михайлик уміє дорожити цією дружбою. він ніколи не образить люби, не дасть її скривдити, захистить від нападника. він правдивий хлопчик, глибоко шанує батьків, поважає старших. михайлик вдячний батькам, що вони навчили його всього хорошого. завдяки батькам він не цурається ніякої роботи: вміє рубати дрова, боронувати, за плугом ходити, молотити на жорнах, працювати на городі. першим учителем у михайлика був дядько себастіян.