Паспорт повісті АРАВІЙСЬКА ПУСТЕЛЯ

фото

Объяснение:

Аравийская пустыня - пн.-сх. часть Сахары , расположенная между долиной Нила и Красным морем ( Египет ).

На юге переходит в Нубийскую пустыню .

Представляет собой плоскогорье , постепенно поднимается на Вост. (до 2000 г.) и далее крутыми уступами обрывается к Красному м. В основе - старод. кристаллические породы , перекрытые известняками и красными нубийский песчаников . В Аравийской пустыне разрабатываются залежи нефти , олова , фосфоритов .

Як свідчать історичні дані, наймитство й бурлацтво поширені були вже в XVI-XVII ст. Особливої ж масовості набрали в другій половині XIX ст.- початку XX ст., коли на Україні став бурхливо розвиватися капіталізм. Члени вбогих родин наймитували у селах та містах, ходили в південні степи на строкову службу у весняний та літній час. Хазяї прагнули, щоб наймити виконали якомога більше роботи, а платити їм якомога менше, прохарчувати дешево. Працювати доводилося від світання до смеркання; у неділю та свята потрібно було годувати худобу в стайнях та хлівах або випасати в степу, а також доїти корів та овець.

Доля зарібних людей була трагічна. Відірвавшись від батьків, вони, як правило, н^ могли одружитися, мати сім’ю через бідність. На свій заробок не мали можливості ні придбати власного житла, ні вдягтись пристойно, ні прохарчуватися по-людському, коли можна було б відпочити. З одних наймів мусили йти в інші.

Бурлаки й наймити в тогочасному -суспільстві були найбільш пригніченими, зневаженими, упослідженими - людьми. Особливо нестерпним було становище жінок і дівчат, самою природою призначених стати матерями, турбуватися, про родину. Важка праця, постійне недоїдання, самотність, духовна пригніченість призводили до хвороб та ранньої смерті. Свої болі й жалі заробітчани виливали в численних піснях,- сумних і зворушливих.

На мою думку ця збірка піднімає настрій yсім, хто цінує завзятий український гумор і веселі життеві історії. Остап Вишня любив не тільки полювання, а й риболовлю, тому в деяких виданнях «усмішок» включено розповідь про ловлю коропа, сома, щуки. Після прочитаного я зрозуміла, що не так важлива замальовка риболовлі, а головне, настрій: пташки щебечуть, очерети шарудять, лугові квіти стеляться під ноги, сонячні промені пестять кожен листочок і грають на водній гладі і обов'язково пісні. Наповнені «мисливські усмішки» Остапа Вишні порадами і повчаннями про охорону навколишнього середовища.