Объяснение:
Яка роль родини у вихованні найважливіших цінностей моралі, яку сім’ю можна назвати щасливою, як зробити так, щоб в родині всі почували себе затишно та комфортно? Чи потрібно докладати зусиль, щоб стосунки між близькими людьми: батьками й дітьми, дідами й онуками були хорошими? Саме ці питання вирішує Н. Бічуя у повісті "Шпага Славка Беркути".
У повісті показано також часом непрості стосунки з батьками. У підлітковому віці настає момент, коли батьки вже не є безперечним авторитетом. Добре, коли дорослі виявлять мудрість і побачать у своїх дітях друзів. А це важливо дорослим у такий час не фальшивити, не лицемірити, узгоджувати свої слова і вчинки.
Є на превеликий жаль сім’ї, в яких діти відчувають себе некомфортно, а в душі у них нелюдський біль. Такою була родина Стефка Вуса. Як бути дітям, яким хочеться, щоб їх не помічали власні батьки?
Кожна людина має свою родину. І навіть якщо рідна людина лише одна, саме вона може до тобі словом, ділом або просто своєю присутністю. Ще від самого народження нас оточують по-справжньому рідні та щирі люди. Вони дарують нам своє тепло, любов та турботу. Пам`ятайте, що родина – це найголовніше, її треба берегти, щоб тепле родинне вогнище не згасло і зігрівало вас, щоб завжди у вашому рідному домі панувала радісна, щира й душевна атмосфера, щоб на вас завжди чекали ті, хто готовий до , незважаючи на ваші помилки й недоліки.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір роздум "Мати і бвтьківщина у серці назавжди"
Хтось заперечливо закине: а хто, як не Рильський написав цілий ряд віршів і навіть книжок на догоду комуністичному режиму і тиранові Сталіну. Було й таке: а хто, як не Рильський написав цілий ряд віршів і навіть книжок на догоду комуністичному режиму і тиранові Сталіну. Було й таке…
Навіть пісню про Сталіна, яку пропагували для всенародного співу, написав Рильський. Але маємо зрозуміти, що епоха більшовицької диктатури була ворожа до митців України. І твори на партійну тематику часто захищали їх від репресій та уможливлювали істинну творчість. Не плакатні, обов’язкові вірші (їх називали "паровозами") наших класиків цікаві нам, а ті, що навіки стали золотим надбанням української літератури