За яких обставин автор знайомить нас з Кирилом туром? "Чорна рада".

Роман - хроніка "Чорна рада" розкриває нам багатьох персонажів,їхню діяльність,волелюбність та спроможність бути кращими. Тут мова йде про Кирила Тура.

Кирило Тур - це персонаж,який усвідомився викраденням Лесі Черевань,через це його було взято козаками,які його сильно катували. Але незважаючи на це,він тримався до останнього,не здавався. В цій сцені автор нам показує цю особу,як хороброго та цілеспрямованого,адже викрасти Лесю зміг лише він,тому що не всі здатні піти на такі дії.

Ігор миронович калинець (9 липня 1939, ходорів львівська область) — поет і прозаїк, один із чільних представників т. зв. «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в україні; політв'язень. живе і працює у львові. автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком.поетичну творчість калинець, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в урср опубліковано було лише першу — «вогонь купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у самвидаві). згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій калинця — «пробуджена муза» (варшава, 1991) та «невольнича муза» ( — торонто, 1991). 1991 р. збірку вибраних поезій «тринадцять алогій» видано було також в україні. ілюстрації до збірки поезій ігоря калинця «відчинення вертепу», які були видрукувані в лондоні під назвою «поезії з україни» створив у 1969 богдан сорока. це спонукало кдб порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім'я у пресі.

Сімейна бібліотека є майже в кожній сім’ї, бо книга завжди наше життя: навчала, розважала, відкривала нові світи. довгий час книга була найціннішим подарунком. мабуть, тому в бібліотеці моєї бабусі є багато книжок, які вона передасть у спадщину мені, щоб я знала, які були мої предки, чим вони цікавилися, що читали. серед книг сімейної бібліотеки є декілька видань «кобзаря» тараса григоровича шевченка. особливо мою увагу дві факсимільні книги: перше видання «кобзаря» 1840 року та малої захалявної книжки періоду заслання. звичайно, це лише точні копії безцінних книг т. шевченка, але як багато вони можуть розповісти про самого автора, про епоху, в якій він жив. так, з факсимільної копії малої захалявної книжки я побачила почерк великого кобзаря: красиві, дрібненькі літери рівненько лягали рядочками, лише де-не-де автор закреслював слово й надписував інше. мені здається, це свідчить про те, що вірші легко складалися автором. копія першого «кобзаря» може розповісти, де й за яких умов видавався цей твір, дає змогу побачити, який вигляд мали друковані книги першої половини xix століття.