Охарактеризуйте образ ліричного героя "Доля" Т. Шевченко

Відповідь: На качана вона як невидима субстанція, життєва дорога, вказує шлях, допомагає, до Сіромі. А далі вона являється результатом свідомих орієнтірів и крітеріїв!

Объяснение:

ось

 ЛітератураЕнциклопедіяГеографіяЗлочини століттяПомилки і катастрофиПриродні явища “Доміно” Сетон-Томпсон скорочено  Сетон-Томпсон “Доміно” скорочено читати українською мовою Ви можете за 2 хвилини.  “Доміно” Сетон-Томпсон скорочено Дія відбувається за Голдерськими горами в сосновому гаю, недалеко від річки Шоба. Там живе чорнобурий лис – Доміно. Головний його ворог мисливська собака Гекла, що належить сімейству Джюксів і знайома лису з дитинства.  В кінці зими Доміно знайшов собі подругу – Білогрудку. Навесні Доміно, захищаючи своє потомство від Гекли, робить обманний маневр і та летить зі скелі і ні весною, ні влітку не може полювати. Однак і Доміно потрапляє в капкан і травмує лапу, але восени вона заживає.  Люди вирішують влаштувати на Доміно полювання, тому що була підозра, що він знищив їх овець, насправді ж знищила отару Гекла.  На початку зграя взяла слід Білогрудкі, яка чекала на друге потомство, але Доміно перехопив собак і повів їх від подруги.  Відірвавшись від однієї зграї, Доміно налітає на іншу, потім на підкріплення приходить Гекла, змучений лис біжить до річки і застрибує на крижину, Гекла слідує за ним. Попереду за течією водоспад і лис зібравши всі сили стрибає на берег, собака гине у воді.

"Давно це було. У селах під солом’яними стріхами стояли хатинки. Маленькі віконця, наче здивовані оченята, поглядали на рідні подвір’я. Жили в тих хатинках наші прадідусі та прабабусі. Жили собі у злагоді тихо, неквапливо, особливо взимку.
Якось пізнім вечором йшов стежиною повз сільські подвір’я художник. Щойно випав сніг. Він скрипів під ногами, переливався срібно-голубими барвами під місячним сяйвом.
Ураз художник уповільнив ходу й зупинився, вражений тишею та красою зимового вечора.
Зупинився, прислухався, придивився. Побачив він «заквітчані» інесм дерева, хатинку під пухнастою шапкою снігу, з-під якої блимали гарячі вогники віконець. Замилувався.
Помандрував його погляд за вогниками аж на самісіньку гору, де відпочивав стомлений роботою вітряк, і здалося йому, що хатинки танцюють повільний новорічний танок. Відчув художник мінливу тишу. Все затихло, не ворухнеться.
Золотавий місяць гойдався, ніби наспівував пісеньку для зірочок: «Спи, моя зіронько, спи...».
Прийшов художник додому і намалював живописну картину чарівного сільського пейзажу." (Елла Бєлкіна)