► Дослідити види міжфразового звязку між складовими частинами текстів. Назвати характерні ознаки ланцюжкового (послідовного) й паралельного видів звязку. 1. Призвичаєні до землі переселенці бралися за плуга і вирощували хліб. Вони годували і випасали худобу, полювали на хижого звіра, займалися рибальством, бджільництвом. Праця цих роботящих людей давала плоди (О.Опанович 2. Шевченко — наш поет і перший історик. Шевченко перше всіх запитав наші німі могили, що вони таке, і одному тільки йому дали вони ясну відповідь, ясну, як Боже слово. Шевченко перше всіх додумався, чим наша старосвітчина славна і за що проклянуть її грядущі роди (П.Куліш). З.Саме інженери примусили вчених подумати, як втрутитися в найглибші тайники кристалів, перетворити графіт на алмаз. Інколи вони вкраплені в метеоритах, що прилітають з космосу на землю. Очевидно, створюють їх височенні температури, надвисокі тиснення удару при падінні на землю (В.Собко). 4. Було пів на девяту, і до гімназичних дверей прямувала сила народу. Гімна-зисти йшли на перехідні екзамени. Малих хлопчиків, отаких, як Юра, в матросках, сорочках, матері й батьки вели на вступні. Серце Юрине затремтіло (Ю.Смолич). 5. Вельбот відійшов од берега. З вельбота мисливці стежили за двома товаришами. Сміливо залишали ті під собою великі скелі. Та ось вони вже в тому місці, де треба закладати динамітні набої. Ножами вишкрябують ґрунт з-під скель. Роблять глибокі діри. Закладають туди набої (М. Трублаїні). 6. Леся Українка — одна з найоригінальніших поетес світу. Багатогранний талант Леся Українка успадкувала від своєї матері, Ольги Косач, що виступала під літературним псевдонімом Олена Пілка. Від своєї матері Леся Українка перейняла і літературний хист, і замилування до фольклору та етнографії (Л.Костенко). 7. Дуже освічений був лікар у Ярослава Мудрого. Звали його Саргісом. Знав цей лікар кілька мов, мав при собі багату медичну бібліотеку (О.Єфімов). ► Знайти «зайвий» уривок за видом міжфразового звязку, який характеризується поєднанням ланцюжкового й паралельного звязків.

 Пройдуть роки. Життя героїв складеться по-різному.

 Дядько Чепіжний впаде у одну з ям, які викопував для звірів. Він теж буде немічний і , можливо, почне співчувати старому вовкові. Настануть спокійні дні для Сіроманця, він житиме у Сашка. Сусіди, бачачи лагідний характер вовка, перестануть боятися його. Галя стане ветеринаром. Вона залишиться працювати у рідному селі. Лікуватиме хворих тварин.

   Сашко вивчиться на лісника. Здійсниться його мрія. Він зі своїм Сіроманцем стане надійним захисником і охоронцем лісу.

 

 

    Вірність Сіроманця особливо вразила Галю. Адже, дотепер вона, мабуть, мало уваги приділяла братам нашим меншим. Допомагати тваринам, лікувати їх – це стало мрією дівчини. Події з другом схвилювали й Сашка. Оберігати лісових мешканців від дядьків, похожих на Чепіжного, є справою дуже відповідальною і потрібною.

    А Сіроманця батьки Сашка поселили в просторій  буді  біля сараю. Навіть сусід допомагав майструвати житло для вовка. Батьки хлопця звикли до нового мешканця свого двору. Згодом, бачачи лагідний норов вовка, його перестали боятись односельці.  

   Тільки Чепіжний недобре поглядав у сторону Сіроманця. Продовжував ставити підступні пастки на тварин. Але одного дня прийшла тривожна звістка: в лісі дядько впав у одну із своїх ям. Односельці дружно прийшли на до Усі співчували, проте багато з них бажали, щоб  нещастя стало наукою для дядька Чепіжного.  

   Після закінчення школи пройшло декілька років. Мрії друзів здійснилися. Вони повернулися в рідне село. Галина Михайлівна працює тут ветеринаром. Вона лікує хворих тварин, дає мудрі поради односельцям. Прикра пригода, що трапилася колись, вплинула на дядька Чепіжного. Він перестав полювати на безпорадних лісових мешканців. Олександр Олександрович став лісником. Тепер він часто обходить своє лісове  господарство. А супроводжує його вірний Сіроманець …  

Уста говорять: «Він навіки згинув!»

Рік написання:  1901 

Тема: згадки про втрачене кохання, страждання поетеси. 

Ідея: по при смерть, любов все таки залишаеться жити у серці. 

Головна думка: А серце каже: «Ні, він не покинув!».

Жанр: інтимна лірика.

Художні засоби:

епітети: струна якась тремтяча, любая розмова, важкі, ворожії сновиддя.

метафори: серце каже, поцілунок на устах озветься, безодні мрій таємні, душу опановують примари, голос твій бринить, співа з журбою, сон мені склепить помалу вії.

порівняння: тремтить-бринить, немов сльоза гаряча.

риторичні

запитання: Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

оклики: «Тебе нема, але я все з тобою!».

епіфора: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!». 

символи: квіти - уособлення коханняⒶ.