Довести або с твердження В. Винниченка "Щастя — момент. Далі буде буденщина, пошлість."

Софійка навчається у 7 класі, часто читає й перечитує відому казку про Русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника Вадима Кулаківського прекрасного принца. Мама Софійки готується до весілля тітки Сніжани, вони самі вирішили пошити їй весільне плаття. Софійка тим часом гуляє з молодшим братиком Ростиком. Сімя Софійки нещодавно переїхала до нової квартири, а Софійка почала ходити до нової школи, де і закохаласяв однокласника Вадима Куликівського. Але Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири вниз.

На мою думку, Тарас Шевченко став ідалом Української літерартури:за його відданість творчостві, за всі його страждання заради цого, за всю ту біль, яку він ізливава у творчості.
 Можливо саме важке дитинство посприяло ткій чудовій творчоті. Бо частіше за все творчі особистості виливають всі всої думки, переживаення, біль на папері, може й він робив так.
 Його старання та любов до рідної землі була надто сильна, тому він всими силами, ісіми своїми поемами намагався підбурити народ по повстання! І його ані трохи не лякав арест, хоча він все ж таки стався. На цілих 10 років.
 Та навіть заборона писати не зупинила його. Він й далі творив шедеври у маленьких книжечках, які тепер шануються у всьому світі.
 І у нас час його писемність теж підримуєна наш народю Тож для мене, та й для вієї України Тарас Шевченко це взірець: мудрості, сили та надхнення.