Наслідуючи прийом сну у творчості Т. Шевченка, напишіть невелике оповідання на тему: «Дивлюсь на рідну Україну».

Катери́на — поема Тараса Шевченка, написана в Петербурзі наприкінці 1838 — на початку 1839 років, присвячена Василю Жуковському у пам'ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва.

Объяснение:Автограф невідомий. Датували поему орієнтовно кінцем 1838 р. — початком 1839 р., С.-Петербург — на підставі спогадів І. М. Сошенка, записаних М. К. Чалим. За спогадами І. М. Сошенка, (записаними М. К. Чалим), Шевченко працював над поемою під час їхнього спільного проживання з 24 листопада 1838 р. до 18 лютого 1839 р. на Васильєвському острові у Петербурзі (будинок № 47 на четвертій лінії): Шевченко «то співає, то пише собі щось та все до мене пристає: „А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?“ Та й почне читать свою „Катерину“ (он в это время писал ее)»[1]; про час проживання Шевченка разом із Сошенком див.:[2],[3].

Відповідь:

як уявляли хлопці чудовисько:  здоровенна істота, яка залишає сліди "здоровенних лап, мов од крокодила", хлопці, вивчаючи зоологію, вирішили, що у озері живе, якийсь динозавр, якому вдалося дожити до наших часів і тварина має приблизно такий вигляд: "...гігантська ящірка, або ж варан. Не злякатись чотириметрового гіганта важко. Колір шкіри буро-чорний. З грізної ікластої пащі безперестанку вилітає яскраво-оранжевий роздвоєний язик, люто дивляться блискучі чорні очі. Варан ступає сильними лапами, тіло його піднято над землею, волочиться лише хвіст. Сила в цьому хвості страшна. Дослідники бачили, як одним ударом варан збиває кабана, ва-лить з ніг оленя".

яка "тварина" пливла озером:   цитата: "Водою пливло щось надзвичайне, неймовірне і дуже доісторичне...На поверхні видніла лише голова, але що то була за голова! Здоровецька, уся всипана шипами, темно-зелена, лискуча й бридка. Ось потвора повернулася до нас, і блимнули червонясто два великі ока. Між ними стирчав хижий ріг.  З напіврозкритої пащі виглядали гостренні білі зуби".

різниця: спільне у цих описах, мабуть, лише те, що за цими описами істота викликала страх. А в усьому іншому уявлення хлопців про химеру відрізняються. Митько і Сергій більше керувалися науковою літературою, а в уявленні Василя істота абсолютно дивна: непропорційно велика голова, шкіра - щось середнє між жабою і  дикобразом або іншою твариною, наявність одночасно і гострих зубів і велетенського рогу для тварини, яка живе у воді - взагалі незрозуміле.

Характеристика образу Митька

1. Митько - один з головних героїв твору Ярослава Стельмаха "Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки".

2. Автор у своєму творі не дає портретного опис хлопця. Лише є згадка, що Митько худющий  і русявий. Можливо, відсутність опису хлопця - задум автора. Кожен читач має можливість уявити собі "свого" Митька, який схожий на сусідського шибеника або на друга в дитинстві.

3. Риси характеру героя: Митько щирий, чесний, веселий, кмітливий - недаремно ж саме він вів переговори з батьками Сергія, щоб їх відпустили в село до бабусі;  цілеспрямований і наполегливий - те з яким ентузіазмом він взявся за вивчення зоології, заслуговує на повагу; сміливий і відповідальний - він не налякався чудовиська і кинувся до озера, щоб хоча б побачити його і описати іншим, а пізніше, не роздумуючи, кинувся рятувати Василя;  великодушний і справедливий - дізнавшись про те, що чудовисько лише безглуздий жарт Василя, Митько не кинувся на жартівника  з кулаками, як пропонував зробити Сергій, а подякував йому, за чудові канікули.

4. Інші персонажі про Митька, як і про Сергія відгукуються позитивно, Бабуся взагалі не могла нахвалитися такими чудовими хлопцями.

5. Автор Митька описує як серйозного і відважного хлопчака, лідера:  він сердито гримає у складних ситуаціях на Сергія (коли Сергій заснув на посту і коли Митько кинувся рятувати Василя).  В деяких ситуаціях автор порівняє Митька з полководцем, що й не дивно, бо саме він виступає генератором різних ідей.

6. Після прочитання пригодницької повісті, про Митька можна сказати, що це один з головних, позитивний герой  твору. І якщо б не його наполегливість, цікавість, прагнення до пригод, то, можливо, і не було б у хлопців такого чудового відпочинку у селі.

Пояснення: