Яку поезію неписала О. Телега​

поезія Радість, Сучасникам

Рівень води весь час збільшувався. Монголи почали збирати каміння на купи і стояли на них. Селяни не хотіли чекати, доки ворог втопиться, вони хотіли якнайшвидше покінчити з цим. Вони валили купи каміння, і монголи з страшнимкриком падали у воду. Всі чекали неминучої загибелі. Загинули всі, окрім невеличкої купки людей, серед яких були Бурунда і Тугар Вовк з молодим Беркутом. Перед цим невеличким гуртом зібралася вся тухольська громада. Бурунда знову пропонує відпустити Максима в обмін на життя. Захар відповідає: "Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!" Мирослава просить Захара погодитися на пропозицію, але він непохитний. Бурунда піднімає сокиру, щоб вбити Максима, але Тугар Вовк відрубує йому руку. Бурунда втрачає рівновагу і падає, потягнувши з собою Максима. На вцілілу купку ворогів Захар Беркут кидає камінь. Все йде під воду. Мирослава втрачає свідомість, але Максим виринає з води і кидається до батька. Радісний крик проноситься над селом.

Захар Беркут помирає, перед смертю благословляючи дітей. Останніми його словами були: "Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!"

Багато змінилося з того часу.

Объяснение:

Як свідчать історичні дані, наймитство й бурлацтво поширені були вже в XVI-XVII ст. Особливої ж масовості набрали в другій половині XIX ст.- початку XX ст., коли на Україні став бурхливо розвиватися капіталізм. Члени вбогих родин наймитували у селах та містах, ходили в південні степи на строкову службу у весняний та літній час. Хазяї прагнули, щоб наймити виконали якомога більше роботи, а платити їм якомога менше, прохарчувати дешево. Працювати доводилося від світання до смеркання; у неділю та свята потрібно було годувати худобу в стайнях та хлівах або випасати в степу, а також доїти корів та овець.

Доля зарібних людей була трагічна. Відірвавшись від батьків, вони, як правило, н^ могли одружитися, мати сім’ю через бідність. На свій заробок не мали можливості ні придбати власного житла, ні вдягтись пристойно, ні прохарчуватися по-людському, коли можна було б відпочити. З одних наймів мусили йти в інші.

Бурлаки й наймити в тогочасному -суспільстві були найбільш пригніченими, зневаженими, упослідженими - людьми. Особливо нестерпним було становище жінок і дівчат, самою природою призначених стати матерями, турбуватися, про родину. Важка праця, постійне недоїдання, самотність, духовна пригніченість призводили до хвороб та ранньої смерті. Свої болі й жалі заробітчани виливали в численних піснях,- сумних і зворушливих.