Укажіть назву книжки, за яку Ліна Костенко була удостоєна премії Франческо Петрарки у 1994р.

инкрустация

Объяснение:

так книга называлась

"Інкрустації" (1994 р., відзначено премією Петрарки)

Мої враження від новелли О. Генрі "Дари волхвів"

Объяснение:

Мені сподобалась ця розповідь, тому що в ній передана справжня щира і гаряча любов. Джон (вже точно не пам'ятаю імені) і Делла сприймають Різдвяну традицію дарувати один одному подарунки не як обов'язок, а як привід зробити один одному приємно і показати один одному своє кохання. Кожен з них готовий пожертвувати найціннішим для подарунка коханій людині. І Джону, і Деллі в кінці твору не прикро за те, що вони даремно продали те, що було їм дуже дорого; їм сумно від того, що улюблений кожен з них не зможе скористатися подарунком, який той раніше так сильно хотів. Але цю печаль  затьмарює велика радість ... Велика радість любові і очікування свята.

Сам сюжет новели захоплюючий і до кінця залишає читача в якійсь напрузі. Письменник показав тільки душевні переживання і вчинки Делли (детально описано те, як Белла змушена була відрізати своє волосся, а потім шукала подарунок коханому), а вчинки Джона залишаються для читача невідомими. Тому до кінця здається, що Джон скористається ремінцем для годинника. Але в кінці виявляється, що Джон продав свій годинник, щоб купити гребінці для волосся коханої: це, мабуть, і є самим несподіваним моментом твору.

О. Генрі у всіх своїх новелах дуже детально показував внутрішній світ своїх персонажів.

Настало тепеле-тепле літечко. Ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки.  Яка чудова пора. Десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. Повсюди кипить робота.

Неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я Красень .Був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.

Одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. Кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. Проте не такі як наш герой.  Красень одразу ж усім сподобався. Минав час. Всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. Пройшов тиждень, другий, третій... Друзі почали набридати Красеню.  Дружні стосунки руйнувалися на очах. І ось  Красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. У відповідь друзі дуже образились і пішли.

Одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. Вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. Ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. Красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова :"До ть, будь ласка!! Рятуйте".

Почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися допомагати бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. Ворог був покараний, а друг врятований. Красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.

Шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї.

Від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.