Які думки виникали коли ви читали твір дивак

найбільш ціною те,що Роксоляна надзвичайно розумна.Вона знала кілька мов і завдяки цьому могла вільно спілкуватися з послами інших держав,листувалася з правителями ПОльщі,Венеції та Персії.РОксоляна давала слушні й мудрі поради самому султанові,це жінка,яка була світською людиною.Так мало того що вона не тільки не закривала свого обличя,як це було прийнято у мусульманок,а й навіть дозволяла малювати свої портрети відомим у той час художникам.Також Роксоляна займаласябудівництвом споруд і одогонів,брала участь у воєнних походах на рівні чоловіків(була присутня під час облоги турками  Родосу,Білгорода,Відня) і разом із Сулейманом правила Османською імперією.Цим вчинками вона показує себе з хороброго боку,це мені й найбільше сподобалося.Авже ж Роксоляна не могла не мати негативних рис,тим більше в такі жорстокі часи й у такій швидкій на розправу державі,як Туреччина,але всі її вчинки були рішучими,і оцинювалися як найвище,тому що не ккожна жінка була спроможна на таке.

незнаю,я написала ось такий твір,та отримала 11,можливо щось із цього тобі і знадобиться:)
а,і якщо є помилки,то вибачай)

Вид лірики — громадянська.
Жанр — ліричний вірш.
Провідний мотив твору — письменниця звертається до музи за порадою, як жити, коли навколо самі пущі, кручі, темні води, шляхів нема, поплутані стежинки йдуть у безвість.
Римування: білий вірш.
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Композиція твору. Твір побудовано у вигляді великого монологу, наповненого риторичними питаннями та риторичними окликами. Вірш зримо поділяється на чотири частини, яким можна дати заголовки із тексту:
1. «Стій, серце, стій! не бийся так шалено». 2. «Дивись: навколо нас великі перелоги…» 3. «Куди мені податись у просторі?»
4. «Барвисті крила широким помахом угору здійнялись…»
Образи твору. Вірш має виразно автобіографічний характер, а тому в ньому головний образ — це сама поетеса. У творі згадується муза, яка має спрямувати творчість поетеси, стук сокири в пущі, орлиний клекіт, камінь, що зривається з кручі й падає у воду зневіри, викликаючи круги тремтячі. «То be or not to be?..»
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ:
епітети: «порожній простір», «муза винозора», «очі безсмертні», «великая порада», «великі перелоги», «поплутані стежинки», «дикі пущі», «високі кручі», «темні, тихі води», «орлиний клекіт», «круг тремтячий», «дикі нетрі», «простор безмежний», «ясна блискавиця», «золотий вінець», «барвисті крила»;
метафори: «не літай так буйно», «не бий крильми», «стежинки йдуть на безвість», «тихі води все стоять мовчазно», «з ліри скувати рало», «струнами крила прив’язати», «в диких нетрях пробивать дорогу», «вхопити з хмари ясну блискавицю», «злинути орлицею високо», «зірвати з зірки золотий вінець», «запалати світлом опівночі»;
риторичні звертання: «стій, серце, стій», «вгамуйся, думко», «ти, музо винозора, не сліпи», «скажи мені, пораднице надземна», «мовчиш ти, горда музо», «о чарівнице, стій»;
асонанс: «і дикі пущі, і високі кручі, і темні, тихі води»;
порівняння: «світло миттю згасне, як метеор», «я впаду, неначе камінь».