Яка з проблем не порушена в повісті О.Гавриша "Неймовірні пригоди Івана Сили"

Герасим Калитка дуже непосидюча людина. Це особа, яка хоче мати багато землі, але за браком грошей, йде на аферу. Його обдурив Невідомий і цим самим наказав за Калитчину жадібність. У родині цей персонаж змальований у образі поганого чоловіка, який б"є свою дружину та не жаліє її, і поганого батька, який заради грошей хоче одружити свого єдиного сина на нелюбій йому дівчині. А зі своїм кумом , то він зовсім негативний образ - здирати зі Савки запродажну , коли той прийшов до нього зі своєю проблемою. Та є в цьому персонажеві і позитивний момент : він знає усну народну творчість. тобто багато в його мовленні приказок та прислів"їв!)

Повість Гр. Тютюнника «Климко» — це згадка письменника про воєнне ди­тинство, про власні пригоди під час подорожі з Донбасу на Полтавщину. Одина­дцятилітньому Тригеру довелося пішки долати тяжкий шлях по рідній землі, яка була окупована фашистами. Враження від дитячих пригод письменник відтворив у повісті «Климко».

Хлопчача мандрівка розпочалася тоді, коли в степу було ще тепло. Перші дні мандрівки йти було легко. Щоб підкреслити це, письменник вдається до опису природи. Пухка пилюга гріла босі ноги хлопчика, у степу було повно сонця, а ві­терець лоскотав ковил-траву, колошкав полини, а ті віддавали степу свій терпкий запах. Поміж прив’ялої трави й теплим камінням грілися ящірки. Та дуже скоро сонце вже перестало нагрівати землю. Підошви Климка потерпли і зробилися як дерев’яні. Хлопчик часто сідав на землю, хукав на ноги й одтирав їх. Воду Клим­ко знайшов на дні вибалка. Там поміж камінням біг струмок, мив камені чистою водою, полоскав зелену травичку, що росла на дні, і ніс пожовкле опале листя. Вгорі над струмком «дрімала жовто-зелена тиша осені й наче уві сні ронила листя. Було так м’яко і затишно в цьому вибалку над співучою поміж камінням водою», що Климко на якусь хвилинку забув про війну, яка гриміла навколо. Та вона на­гадала про себе, коли хлопчик уперше зустрів окупанта.

Климко прокинувся від холодної роси і «побачив над собою скам’яніло- бузкове небо... без жайвороння, без легких із позолотою хмарок по обрію, без усміхненої радості пробудження. Хлопчик ночував у копиці сіна. Йому снилася велика жовта зграя воронів і горобців, яка раптом перетворилася на вихор з лис­тя. Та листяна зграя стовпом піднялася у піднебесся і раптом зникла з очей». Цей тривожний сон, похмурі картини природи немов готують читача до подій, що далі розгортаються у повісті. Климко побачив солдата, який ішов від німецького обозу до копиці по сіно. Ним виявився старий чех. Солдат ворожої арм в хлоп­чика і дав дитині пакунок з галетами.

Останній шостий розділ повісті розпочинається описом яскравої картини надвечір’я. Холодний дош закінчився, і «дощова роса м’яко блищала на пожухлих придорожніх травах, і сонце, що вже ледь торкалося найдальшого пагорка, мали­ново яскріло у кожній рослині». Климкові пригоди закінчувалися, і природа ніби раділа цьому. Та виявилося, що яскрава пейзажна замальовка є контрастом до на­ступних подій. Хлопчик почув постріли, побачив чоловіка у гатіфе. Солдат тікав із полону, а за ним гналися фашисти, які стріляли на ходу по зігнутій навпіл по­статі. Климко крикнув утікачеві, де можна сховатися від переслідувачів, і раптом відчув, як щось ніби вдарило його в груди. Хлопчик уже не бачив ні білої цівки солі, що текла на дорогу з пробитого кулею мішка, ні Зульфата, який, спотикаю­чись і падаючи, біг до друга. Життя хлопчини обірвала ворожа куля. Та назавжди ( в нашій пам’яті залишиться його добре серце, яке ладне було до усім, на­віть ціною свого життя.

Подробнее: Роль описів природи у повісті Гр. Тютюнника «Климко» - 7 клас - Українська мова та література - Сочинения | ЗНО