Тема "Які вчинки героів мене найбільше схвилювали" (приклади з різних творів)(8клас)

Щодня ми спілкуємося і взаємодіємо з різними людьми та соціальними групами (сім'я, трудовий колектив та ін.) Важко собі уявити однакове взаємодію в різних соціальних групах і з різними людьми, звичайно, ми ведемо себе по-різному, тому що при різних взаємодіях наше становище залежить від взаємин з іншими, ми відбираємо варіанти поведінки, опановуючи в тій чи іншій мірі необхідними якостями.

Світ складається з безлічі позицій, що знаходяться в постійних самооновлюватися взаємодіях. І входячи в цей світ кожна людина прагне утвердити себе в певній соціальній позиції. Розглянемо, як і наскільки впливає на поведінку людини система соціальних взаємодій.

Кожна людина, включаючись у систему соціальних взаємодій, повинен виконувати певні соціальні функції: педагог - викладати, студент - вчитися, підприємець - організовувати виробництво і керувати ним і т.д.

Для виконання конкретних функцій у ході соціальних взаємодій на людину накладаються певні (функціональні) обов'язки; разом з тим людина наділяється певними правами, привілеями, владними повноваженнями. Людина, виконуючи ту чи іншу функцію, у рамках системи взаємодій займає (або претендує на) певну соціальну позицію - ця позиція називається соціальним статусом.

Объяснение:

думаю норм

ответ:

глибока філософія прихована у словах в. джеймса: «суспільство деградує, якщо не отримує імпульсів від окремих особистостей; особистість деградує, як­що не отримує співчуття від усього суспільства». я думаю, однією із таких осо­бистостей, яка підштовхнула суспільство до активних дій у боротьбі за волю, свободу народу був і залишається т. шевченко.

не кожного члена суспільства можна назвати громадянином, а лише людин­у у з активною життєвою позицією. вона докладає максимум зусиль, щоб жилося краще усім.

ідея утвердження активної громадянської позиції людини-патріота стала провідною у вірші «минають дні, минають ночі…» ліричний герой роздумує над швидкоплинністю життя. день за днем воно наближає людину до вічності. але сидіти і чекати свого кінця — це є не лише ганебним для людини. це злочин про­ти суспільства. і шевченкові слова звертання до долі більше молитву:

не дай спати ходячому,

серцем замирати

і гнилою колодою

по світу валятись.

лише істинний гуманіст здатен прожити власне життя для людей, захищаючи їхні інтереси. саме любов є найбільшою рушійною силою.

а дай жити, серцем жити

і людей любити…

на час написання вірша поет уже мав гіркий досвід стосунків із владою. він розумів, що царизм докладає всіх зусиль, щоб зберегти єдину і неподільну російську імперію та самодержавство. свої переживання він озвучує устами лі­ричного героя:

страшно впасти у кайдани,

умирать в неволі…

але він, істинний громадянин, найбільше боїться померти, не залишивши по собі жодного сліду. для нього інтереси народу і рідного краю є надто дорогими.

а ще гірше — спати, спати,

і спати на волі —

і заснути навік-віки,

і сліду не кинуть

ніякого…

цей вірш не втратив своєї актуальності. і я впевнена, що ніколи не втратить.  держава буде існувати доти, доки будуть жити люди, готові служити їй вірою і правдою, захищати її інтереси, а отже, захищати людей. особисто я не хочу «гнилою колодою по світу валятись». і я вірю, що, коли виросту, то служитиму людям і любитиму їх