Неправильним є твердження: А) Микола Вороний – апологет декадентства; Б) Микола Вороний – «ідеолог» модернізації української літератури; В) Микола Вороний належить до когорти «розстріляного відродження»; Г) Микола Вороний переклав «Інтернаціонал», «Варшав'янку» та «Марсельєзу» українською мовою.

А) Микола Вороний – апологет декадентства;

Объяснение:

“джури козака швайки” аналіз жанр – історико-пригодницький роман рік видання – 2007 тема «джури козака швайки» – зображення пригод дванадцятирічних хлопчиків санька та грицика у і сміливого вивідника швайки у складний період протистояння українців турецько-татарським набігам і сваволі польсько-литовських магнатів та зародження козацтва ідея «джури козака швайки» – уславлення дружби, вірності рідній землі, потреби захисту її кордонів, засудження зради проблематика “джури козака швайки” боротьба добра і зла. дружба й зрада. стосунки людей і тварин. відносини між дорослими й дітьми. духовна сила й духовний занепад. художній час і простір – події твору відбуваються у селі воронівка, на наддніпрянщині та у степах україни в 1487-1488 роках. композиція «джури козака швайки» роман в.рутківського «джури козака швайки» складається з трьох частин: частина 1 «втеча з рідного дому» частина 2 «на козацьких островах» частина 3 «джури вирушають у дорогу» частина 2 «на козацьких островах» 1) на кам’яному острові 2) це був тишкевич! 3) самі на острові 4) тишкевич 5) допит 6) гонитва 7) санькова ворожба 8) двоє серед степу 9) пастух рашит 10) в гостях у вирвизуба 11) пригоди дурної сили 12) хто ж вивідник? 13) ворожбит грицик 14) суд у плавнях 15) козацькі розмови головні герої «джури козака швайки» дванадцятирічні санько (юний ворожбит), грицик; мати санька – мокрина; пилип швайка – розвідник, його кінь вітрик, вовк барвінок дід кібчик, його онук демко дурна сила, дід ворожбит кудьма; козаки: вирвизуб, перепічка, рудий мацик, василь байлемів; татарина рашит. негативні персонажі «джури козака швайки»: пан кобильський (дістав добрячих канчуків від власного слуги і сховався від сорому та його слуга тишкевич (загинув, коли втікав з поля бою, від стріл тих, кому так вірно служив), іслам-бек, саїд-мурза (наляканий битвою у плавнях змушений визнати власну поразку), татари «джури…» поєднують максимально достовірний опис реалій часу та художній вимисел, зосереджуючись, насамперед, не на ознайомленні читачів зі звичаями та подіями певної історичної епохи, а на творенні характерів, становлення яких у непростих умовах порубіжжя розкриває перед дітьми захоплюючий світ козацької романтики. подекуди до фантастичних моментів (як-от, незвичайні здібності санька, приручені дідом кудьмою вовки), письменник розкриває вічне прагнення українців до волі, яке змушувало їх виступати проти утисків польської шляхти і підіймати шаблю на татарську орду навіть тоді, коли за спиною не було майже нікого.

Тарас Григорович Шевченко — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф.
Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.
Цікаві факти про Тараса Шевченка
Дата народження — Ср 09 Березня 1814 р.
Знак зодіаку — РИБИ
Дата смерті — Нд 10 Березня 1861 р.
На момент смерті було — 47 р.
Пишучи поему «Катерина», Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
— А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
— Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! — гримає на нього Сошенко. — Чом ти діла не робиш?
Під «ділом» Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
— А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? — і доповнював: — А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.
Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
— Я їм, — каже, — те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
— Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! — та з тим і пішов.
Відтоді він у Скоропадського не бував.
НОВИЙ ЖУПАН
Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
— Як? Який жупан?
— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
— Аякже.
Шевченко віддав гроші і заспокоївся.