У глибочезному проваллі, далеко від усього світу, від його природних див, від чистої блакиті неба, від ласки й тепла сонечка мешкали герої твору А «Тореадори з Васюківки» Б «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера» В «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку No 9» Г «Казка про яян»

Відповідь:

Г)

Пояснення:

Объяснение:

Згарячу Тимко побіг через круті пагорби, та коли кілька разів перечепився за присипане снігом коріння, то вирішив, що краще спуститись до річки.

Тут на крижаному полі він і побачив їхні сліди. Вчора зранку сипала вогка снігова крупа. А сьогодні вона міцно зрослася із снігом, що лежав на товстій сталій кризі. І на цьому хрусткому покривалі добре відкарбовувались сліди. Здоровенні — парубка і малесенькі — дівки. Йти по крупчастому снігу було легко. Лише часом траплялись смуги чистої криги.

І тоді малий розганявся і просто летів по дзеркальній ковзанці.

Як же славно, що дід Пацюк полатав ще до Покрови свої старі чоботи. І попрохав нові онучі у своєї знайомої молодиці, ще тоді, на як вони ходили з дідом і хуторянами до церкви. А який був хитрий дід Пацюк — кожного дня, ще до морозів, вчив хлопчика обертати онучі і взувати чоботи і бігати по двору. Казав: щоб чоботи не зсихалися. Навчав: "Не бий п'ятою, як ідеш чи біжиш! Зіб'єш каблуки — послизнешся у бою і тобі кінець!" Тоді Тимко виправдовувався: "А мені Батько Омелько казав, що треба вміти падати!…" "Хлопче! Надіння від

Петро Сагайдачний – лише згадується; під його проводом починав Іван Сулима. Тарас Трясило – лише згадується; побратим Івана Сулими, який підняв повстання проти поляків.

Боплан – французький інженер, будував Кодацьку фортецю на замовлення польського гетьмана Конецпольського. Богдан Хмельницький – сотник реєстрового козацтва, мав сміливість посміятись з впевненості Конецпольського у непоборимрсті Кодацької фортеці: “На мою думку, все, що людина може збудувати, людина може й зруйнувати!”. Маріон – французький полковник жовнірів, що знаходились у Кодацькій фортеці під час нападу козаків; був страчений за наказом гетьмана Івана Сулими.