Чому Олесь раптово покинув школу

Тому що тебе побачыв,ты себе бачила

34 роки із 47-ми прожитих Шевченко провів у неволі (24 роки був кріпаком і понад 10 років – на засланні). Ще 13 "вільних" років він перебував під невсипущим наглядом жандармів й лише час від часу приїжджав в Україну. Але як в нестерпних умовах на засланні, так і в більш комфортних у Петербурзі Шевченко ніколи не забував про Батьківщину. Він лаяв панів, лаяв народ. Йому боліло.

Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.

Але попри все він мріяв жити в Україні. У вільній та незалежній. Ніколи Шевченко не прогинався перед царською Росією, не ставав на бік ворога, не зраджував Батьківщину, бо це – непрощенний гріх. Він залишився українцем, хай і жив, здебільшого, на чужині. Пам'ятай, хто ти, повсюди. Будь, як Шевченко!

Читаючи все про Лесю Українку насампред було спочатку неохота , але  поступово  життя Лесі  захопило мене. Передi мною постало життя поетеси  як  людини,  а  не  як письменниці. Мене дуже вразила її незламна сила волi,  мужнiсть
Лесi Украïнки, яка все життя боролося з тяжкою  хворобою.  Мені дуже її ставало шкода, вона  писала  вiршi   i   поеми,   перемагаючи   бiль,   долаючи
життєвi негаразди. Я б напевне незмогла б так. 
Леся вчить нас іти вперед, бути людиною, мати позитивний свiтогляд. Життя складне i в ньому багато несподiванок, поразок, перемог i проблем. Тому, рівняйтесь до Лесі, боріться із труднощами, міняйтесь на краще.