" Кохання це щастя? "міні твір

Кохання – це не завжди щастя. Воно буває трагічним, нерозділеним, неможливим. І часто воно приносить людині, на жаль, біль, а не щастя. Біль залишає у серці людини відбиток, рубець, який ніколи не заживе, не зникне, і людина все життя буде переживати ті неприємні спогади, хоч пройде багато часу.

Звичайно, в нашому житті є місце щасливому взаємному коханню. Воно існує, але не кожному випадає щастя збагнути його, відчути. Не кожному дається й інше щастя – зберегти кохання. Адже воно дуже ніжне почуття, його треба постійно підтримувати, зігрівати, інакше воно просто зникне у сірих буднях.

На жаль, а, може, на щастя, мені не вдалося в житті відчути справжнє кохання. Але, зважаючи на мій вік, я думаю, що все ще попереду.

У багатьох творах української літератури розповідається про кохання, щасливе і нещасливе. Нещодавно ми читали повість І. Франка «Украдене щастя». У цьому творі перед нами постає справжній «любовний трикутник», його учасники – Микола, Михайло й Анна. Микола одружений з Анною, а Михайло – її перше й останнє справжнє кохання. Анну видали заміж силоміць, і коли знову `являється Михайло, між ними спалахує колишня любов. Анна ладна покинути все, піти проти традицій, приректи себе на осуд людей, тільки б бути зі своїм коханим… Але закінчення цієї забороненої любові стало трагічним: Микола вбив Михайла за те, що він наважився зруйнувати його шлюб.

Чи можна назвати кохання Анни щастям? Мені здається, що ні. Її любов була страшним болем, мукою, яку вона не могла подолати. Вона робила її слабкою, вразливою… На мою думку, живучи з Миколою Анна вже змирилася і навіть почала знаходити позитивні моменти у своєму шлюбі. А Михайло зруйнував її тихе сімейне благополуччя. Я вважаю, що, коли по-справжньому кохаєш, то прагнеш, перш за все, щастя тому, кого кохаєш. Хіба ж Михайло не бачив, що руйнує життя Анни? Хіба не розумів, що нищить її? Хіба ж це можна назвати щастям?!

Тож я не можу погодитися з тим, що кохання – це завжди щастя. Часто буває так, що саме через кохання ми відмовляємося бути собою, самореалізуватися. Так, наприклад, нерідко дівчата не вступають до вузів або не йдуть на перспективну роботу через те, що виходять заміж, і чоловік вважає, що жінці не варто цим займатися – краще хай займається господарством… А потім, через роки, коли кохання минає (але ж ніщо не вічне) жінка розуміє, що залишилася ні з чим: діти виросли, чоловік став чужою людиною, з якою ні про що й поговорити, а сімейний побут забирає весь час і самореалізуватися вже немає жодної можливості… На жаль, такі випадки зустрічаються досить часто. Тому у кохання немає місця жертвам, воно має бути взаємним і не ставити перед вибором.

Щоб дати відповідь на це питання потрібно прожити життя та побачити світу. Не маючи досвіду важко про щось говорити...Тут не можна щось стверджувати або спростовувати на всі 100%. Все це дуже поверхнево та загально, адже всі ми різні. Кожний з нас особистість, а кожний випадок в нашому житті індивідуальний. Різні обставини та причини змушують нас робити ті чи інші речі, які не завжди є добрими. Одна справа, якщо щось сталося не по твоєму бажанню, а інша коли навмисно.
Звісно кожна людина може розкаятися, але не кожна має силу волі, щоб стати на шлях істини. Важливу роль відіграє саме бажання стати краще, та виправити помилки минулого. Частіше за все перед тим як людина змінюється і міняє свої життєві пріоритети, цьому передують певні життєві обставини, що несуть за собою сильне емоційне потрясіння яке змушує людину замислитися над своїм життям.

щоб дати відповідь на це питання потрібно прожити життя та побачити світу. не маючи досвіду важко про щось не можна щось стверджувати або спростовувати на всі 100%. все це дуже поверхнево та загально, адже всі ми різні. кожний з нас особистість, а кожний випадок в нашому житті індивідуальний. різні обставини та причини змушують нас робити ті чи інші речі, які не завжди є добрими. одна справа, якщо щось сталося не по твоєму бажанню, а інша коли навмисно.

звісно кожна людина може розкаятися, але не кожна має силу волі, щоб стати на шлях істини. важливу роль відіграє саме бажання стати краще, та виправити помилки минулого. частіше за все перед тим як людина змінюється і міняє свої життєві пріоритети, цьому передують певні життєві обставини, що несуть за собою сильне емоційне потрясіння яке змушує людину замислитися над своїм життям.

(я обожаю писать если тебе не понравился этот текст напиши мне и я напишу другой)