Ідейно художній аналіз байки Л. Глібова "Муха і Бджола": Вступ: розповідь про Муху-ледащицю та її байдикування. Основна частина: зустріч Мухи і Бджоли та їхня розмова про значення праці. Мораль: не можна бути лінивим і нахабним, треба любити чесну працю, яка нас годує.

Тема: зображення  природи у всій її красі, заклик до бережного стану, до всього живого на землі. 

Ідея: ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого. 

Основна думка: » Треба в житті любити гаряче і багато…»

Художні засоби вірша : афоризми: «Треба в житті любити гаряче і багато»;  

порівняння: «як грудочки, пташата…»;  

вставні слова: «може», «кажеш»;  

епітети: «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву!»  

риторичні оклики та запитання: »Що ти?! А руки? Серце?! Куди заховати їх?!»  

пестливі слова: «пташата», «грудочки», «маленьким». 

кільцеве обрамлення — композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні строф, рядків: «…Бачиш: …, як грудочки пташата…».

Микола Васильович Гоголь народився в Україні. Усе, що оточувало хлопчика в дитинстві, було овіяне романтикою: краса українських пейзажів, чарівність народних легенд та героїка історичних переказів.

В один з періодів свого життя Гоголь надзвичайно захопився історією. Особливу його увагу привертала всесвітня історія та минуле рідної України. З-під пера письменника вийшла повість “Тарас Бульба”, яка описує одну з найбільш яскравих сторінок української історії – епоху козацтва. У творі М. Гоголь першочерговим завданням для себе визначив не історично точний опис подій та деталей, а зображення сили національного характеру, козацької звитяги, духу самої епохи, яку він відтворює яскраво і колоритно.

В образі головного героя Тараса Бульби автор втілив найкращі риси запорізького козака.

Тарас – один з числа корінних полковників, людина досвідчена, загартована у битвах. Його поважають товариші по зброї за любов до Батьківщини, мужність, вірність товариству, відданість справі захисту рідної землі від ворогів.

Маючи двох синів, Бульба пишається ними, хоче бачити їх справжніми козаками, хоче...

Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. Гордістю переповнене серце старого Тараса. Та, на жаль, молодший син Андрій зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він як справжній патріот і запорожець обирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька.

Мужньо витримав Тарас, хоча серце розривалося, і сцену тортур, яким піддал вороги старшого сина. Та помстився добре старий козак ляхам, випалюючи їхні села та міста.

У кінці твору смерть чекає і на самого Тараса. Та він думає не про себе, а про те, як краще відступити його товаришам. Саме таких людей, як Тарас Бульба – мужніх, сміливих, вірних, відданих – поважали на Січі, про них складали пісні кобзарі. Такими людьми пишався наш народ, ними славилась Україна!