Дослідники творчості Шекспіра стверджують, що в історії мистецтва немає іншого прикладу такої стійкої і тривалої популярності п'єси, ніж популярність шекспірівського "Гамлета". Майже триста років ця трагедія ставиться на сценах театрів усього світу. І кожне покоління, люди різних національностей шукають у ній відповіді на питання, що їх турбують. Секрет такого постійного інтересу до трагедії — у філософській глибині і гуманістичній насназі цього твору, в майстерності Шекспіра-драматурга, який втілив загальнолюдські проблеми в художні образи.
Образ Гамлета — центральний у трагедії Шекспіра. Вже на початку п'єси визначається головна мета цього героя — помста за вбивство батька. Відповідно середньовічним уявленням — це його обов'язок, але Гамлет — людина нового часу, він гуманіст, і жорстока помста суперечить його натурі. Щоб прийняти рішення, йому треба добре зважити, чи змінить що-небудь у світі смерть Клавдія. Навколо себе він бачить лише зраду і підступність (мати зрадила батька і вийшла заміж за його вбивцю, Гамлета зраджують найвірніші друзі й допомагають убивці). Він розчаровується навіть у своєму коханні й залишається самотнім.
Його роздуми про призначення людини набувають трагічного забарвлення (сцена на цвинтарі). Зло, вважає він, має чи не космічний характер, і людина — дуже слабка істота, щоб протидіяти йому. Події трагедії ніби підтверджують ці міркування героя: безвинно гине Офелія, а зло залишається непокараним. Гамлет не може змиритися з цим, але й не знаходить у собі сил протидіяти. Якщо він стане вбивцею, то перейде на сторону зла і тим посилить його
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Визначити рядок, у якому всі сполучення слів не є слово сполученням А Вирушали січовики, за порятунком, Запоріжжя і Крим Б Надія на визволення, за річкою, влаштували засідку В Не намолював, піп охрестив, відпустили зазарбників Г Запорожців відступали, на них чекали, про завдане
Відповідь: Б) Поєднання слів, які не бувають словосполученнями:
1. Фразеологізми
(пекти раків; бити байдики.)
2. Однорідні члени речення (яблуні і груші; луки і поля...)
3. Сполучення підмета з присудком (весна іде, діти малюють)
4. Поєднання службових частин мови, дієслова - зв'язки,
інших допоміжних слів з повнозначними.