Власний сонетарій є у творчому доробку:А)Ліни Костенко, Б)Миколи Вінграновського, В)Дмитра Павличка, Г)Василя Симоненка

можно на русском

1)Шрам
З любов’ю зображений Кулішем і паволоцький полковник Шрам, палкий поборник об’єднання України… Чесний і скромний, Шрам не терпить людей, які продалися шляхтичам за «лакомство нещасне» і зли­галися з поневолювачами народу… Образ Шрама, козацького полковни­ка і священика в одній особі, — це узагальнення характеру запорожців-старшин, їхніх звичаїв і патріотизму.
2)Петро
Гідний батька і син Петро — «орел не козак». Він до того гарний, що красуня Леся не спускала з нього очей, а в тих очах «сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами». Мужність, хо­робрість Шраменка вражають навіть старих козаків: «не кожен здатен під кулями велику ріку перепливати»… У ту пам’ятну ніч, коли Кирило Тур викрав Лесю, Петро подався навздогін і, відстоюючи дівчину, бив­ся із зловмисником не на життя, а на смерть.

Тема: слово в житті людини, сутність поезії.
 Ідея — показати силу слова: «Людині бійся душу ошукать». У творі Ліна Костенко говорить про те, що слова, ніби згустки, увібрали в себе радощі й болі людей. Чутлива душа поета не тільки вловлює енергію сказаного, а й дивиться на слова з побожним страхом, адже впевнена, що поетові треба пам’ятати про свою відповідальність за кожен свій рядок і за кожне слово.
 Вид лірики: філософська.
Жанр «Страшні слова, коли вони мовчать»: ліричний вірш. Напрям: модернізм.
Течія: неоромантизм.
Провідний мотив твору. Роздуми поетеси про значення слова в житті людини, про сутність поезії.