Много виділіть рядок, у якому всі дієслова в 2 особі однини наказового мають знак м'якшення (ь) в кінці а. сидіти, гуляти, плакати, казати б. порадити, кинути, поринути, стати в. гинути, прилинути, скакати, палати г. утекти, прати, , зрозуміти

Б. порадити, кинути, поринути, стати  (порадь,кинь,поринь,стань)

Комедія Карпенка-Карого "Сто тисяч" і "вічна" тема влади грошей над людиною Карпенко-Карий ІванДраматургія Карпенка-Карого розмаїта за тематикою, жанрами, образами… У багатогранних характерах він відобразив інтереси, прагнення різних соціальних слоїв українського суспільства: стяжателів землі, капіталу, землевласників-мільйонерів і селян-бідняків. 

Сила комедії «Сто тисяч» у тому, що в ній правдиво відтворено нові зміни в житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її засоби експлуатації та збагачення. 

Головним персонажем твору є Герасим Калитка. Життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них. Земля для Калитки — це скарб, основа для наживи, тому він говорить про неї із захопленням, благоговінням: «Ох, земелька, свята земелька, божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку… Глянеш оком навколо — це твоє, там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і молосується жито: і все то гроші, гроші, гроші…». 

Він не бачить іншої мети у житті, як накопичення землі, мріє про той час, коли його «розіпре грішми». Тільки гроші можуть визвати у нього лагідні слова, пісню, хвилинку уваги до жінки, навіть сльози. 

Прагнення накопити грошей, землі і визначають його життєві принципи: «лупи і дай», «бери у свого і в чужого». Він засліплений жадобою багатств, для нього навіть життя нічого не варте. Калитка, ставши шахраєм, звироднів морально. 

Тому, коли людина втрачає моральні якості, а над нею бере владу матеріальне багатство, вона перетворюється на жалюгідного «монстра». Таким став і Калитка.

Коли тубільці схопили малого Джека та місіс Уелдон, я зрозумів, що треба щось робити, якось їх рятувати. Знаючи про  віру тубільців  у могутніх мганнгу, та бачучи, що безперервні дощі затопили все довкола, я вирішив переодягнутися у такого чаклуна і спробувати щастя. Коли я прийшов, якраз небо трішки розпогодилося, і це зіграло мені на руку. Місцеві жителі ще більше повірили у мою могутність. А оскільки був я досить могутнього зросту і, не знаючи добре їхньої мови, міг лише мугикати щось незрозуміле собі під ніс, то здавався їм взагалі надчарівником. На своїх грудях я намалював білою глиною химерні візерунки, на шию повісив намисто, на себе одягнув спідницю з трав. На поясі в мене був пасок з силою силенною дзвоників, які неймовірно видзвонювали при кожному моєму русі. Рідна мати не впізнала б мене у цьому образі.Спершу я почав ходити по колу, виконуючи якісь несамовиті рухи, а всі тубільці повторювали їх за мною. А потім я схопив їх повелительку Казонде за руку і потяг за собою  до факторії Жозе-Антоніу Алвіша. Всі бігли за нами. Я могутнім ударом вибив ворота, що дуже сподобалося повелительці. Вона була захоплена моєю силою. Я намагався пантомімою і знаками пояснити їм, що мені потрібно, але вони не розуміли мене і лише повторювали за мною. А тут ще й дощ почав накрапати, що викливало бурю їх невдоволення. Та тут якраз з хатини вийшла місіс Уелдон і я вказав на неї. Всі зрозуміли, що це вона з Джеком є причиною їх нещастя, і кинулися до них. Та я випередив їх, схопив малого Джека й місіс на руки й широкими кроками пішов геть. Тубільці ще деякий час йшли за мною, а далі відстали. І так я ніс їх, аж поки не дійшов до піроги. Моя місія була виконана. а мої друзі - врятовані.