Аналіз твору "Прибуда" С.васильченко​

Відповідь:

ьбрбпрб

Пояснення:

прбрпбпрбпрб

[Усі племена] мали ж свої обичаї, і закони предків і тих, і заповіти, кожне – свій норов. Так, поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивість до невісток своїх, і до сестер. І до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали. І весільний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили її ввечері; а на завтра приносили [для її родини те], що за неї дадуть. А деревляни жили подібно до звірів, жили по-скотськи: і вбивали вони один одного, [і] їли все нечисте, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води. А радимичі, і в’ятичі, і сіверяни один обичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, срамослів’я [було] в них перед батьками і перед невістками. І сходилися вони на ігрища, на пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали жінок собі, з якою ото хто умовився. Мали ж вони по дві і по три жони. А коли хто вмирав – чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши на вогонь мерця, спалювали [його]. А після цього, зібравши кості, вкладали їх у невеликий посуд і ставили на придорожньому стовпі, як це роблять в’ятичі й нині. Сей же обичай держали і кривичі. Й інші погани, не відаючи закону Божого, бо творили вони самі собі закон.

ответ:На мою думку, можна виправдати крадіжку Михайлика. Слова матері «то й добре, синку, що давав» вказують на те, що вона пишається хлопцем.

Звичайно, красти не можна, до того ж усе таємне рано чи пізно стає відомим. Родичі, котрі змушені важко працювати, не схвалювали захоплення хлопчика до читання, а крадіжка здавна вважалась великим гріхом. Хитрий та корисливий Юхрим Бабенко спонукає хлопця до поганого вчинку. Щоб прочитати книгу, Михайлик без відома бере гарбузове насіння, яке відклала мати для посіву. Коли хлопчик повернувся додому, разом зі щавлем «із кишені вилетіли дві гарбузові насінини і впали на долівку». Проте хлопчик «не побачив гніву на … обличчі» матері. Вона на той час уже знала, що її насіння Михайлик не пошкодував для голодної дитини з Херсонщини: «Я догадалася, що це ти, збитошнику, але нічого їй не сказала». Навіть мати «зітхає і гладить рукою мою нерозумну голову…», виправдовуючи крадіжку з насінням, яке завжди «в її устах і душі …було святим словом».

Объяснение: