Напишіть на платформі контрольний твір-роздум на одну із запропонованих тем: 1. "Білі ворони" в нашому суспільстві (на основі оповідання "Дивак" Гр. Тютюнника) 2. Чи можлива дружба між людиною та вовком? (на основі повісті "Сіроманець" М.Вінграновського) Обсяг - 8-12 речень. Увага! У вас повинно бути щонайменше 3 абзаци! 1 абзац - теза (На мою думку, я вважаю, я думаю, я упевнений) 2 абзац - аргументи (по-перше, по-друге, наприклад) 3 абзац - висновок (отже, таким чином)

Успівомовці «добре торгувалось» висміяно панів, які хочуть поглумитися над чоловіком, щоб показати свою зверхність, але це їм не вдається, бо в народі багато розумних людей, дотепних, і вони так повертають справу, що в дурнях залишаються пани. твір є гумористичним, адже зображує смішне в життєвихв життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні на відміну від сатиричного . веселими словами чумак довів свою дотепність та розум. так автор підкреслив, що не можна насміхатися та глузувати з інших.

Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім'я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень.

Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну.

У поемі "Євшан-зілля" М. Вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. Використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні, його забуття про рідний край і батька, поет із болем у серці звертається до людей, які відцуралися від своєї батьківщини, які, потрапивши на чужу землю, забули рідну мову. Чимало синів і дочок України блукають по світу у пошуках щастя. Це до них звернені слова поета:

Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій,

В славі й шані пробувати.

У поемі "Євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців, які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край, які забули свої звичаї. Микола Вороний задає риторичне запитання:

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить,—

Шлях у край свій повороту?!

Роздумуючи над поемою, я пригадав слова Т. Шевченка "Хто матір забуває, того Бог карає". Я переконаний, що горе тій людині, тому народові, який забуває своє коріння, свою мову, не дбає про свою країну. Тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

Ми, молоде покоління, піднімаємось у своєму духовному і національному зрості, крокуючи шляхами розбудови самостійної України, віддаємо всі сили на благо нашої країни, мріємо про свій вагомий внесок у цю справу. Ми любимо свою Батьківщину, свій народ, свою мову, а тому такі близькі нам слова поета:

За честь і правду все віддай,

Коли ти любиш рідний край!

Я гадаю, що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації, свого краю. Отож, я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові, своїй країні