Твір «Іван Сила» Чи очікували ви на таке заканчення твору? Чи задоволені ним? Наскільки реалістичним є такий кінець твору?

Відповідь:

“Неймовірні пригоди Івана Сили” – казка про життя реальної людини. А сам О. Гаврош наполягає на тому, що  цей твір — дитяча казка. Але, як на мене, розповідь про Івана Силу – це пригодницька повість про видатну людину. Прототипом образу Івана Сили стала реальна і людина – Іван Фірцак (сценічне ім’я — Кротон), якого на Закарпатті знають усі. Кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. Глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на Україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. На жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. А те, що Іван Фірцак належить історії України, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він нашу країну у світі. “Неймовірні пригоди Івана Сили”, попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. О. Гаврош відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Пояснення:

8Next - до учневі

1 КЛАС

2 КЛАС

3 КЛАС

4 КЛАС

5 КЛАС

6 КЛАС

7 КЛАС

8 КЛАС

9 КЛАС

10-11

ІНШЕ

Аналіз вірша Ірини Жиленко «Жар-птиця».

Тема: зображення жар-птиці, яка вирвалася із клітки на волю, освітила все навколо, принесла радість.

Ідея: возвеличення світла та краси у житті, засудження заздрості, заклик бути добрими та життєрадісними.

Композиція вірша.

Експозиція: «І як воно трапилось — хто його зна, — …Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця, і враз освітилась казково столиця».

Зав’язка: «Дорослим і дітям яснішали лиця, тільки ота трьохсотлітня ґава знайшла Жар-птицю непристойно яскравою».

Кульмінація: «птаха екзотична, південна, до снігів незвична. Ну, от і простудилась трішки, Лежить вона терпляче в ліжку, п'є молоко».

Розв’язка: «І скоро знов злетить вона на злість лихим, кульгавим ґавам, на новорічну радість нам!».

Художні засоби.

Епітети: золота чудесна Жар-птиця; освітилась казково; летіла ...гарно,... вільно; в найзолотішім, найкращім мультфільмі; трьохсотлітня старезна кульгава ґава, непристойно яскравою; вороняча орава; люту стрекотняву; вона яскра-яскра-яскррава; чужу нескромну птицю; птаха екзотична, південна; лежить терпляче; лихим, кульгавим ґавам.

Порівняння: сусідка моя – чарівниця, птиця з очима-намистинками.

Метафора: яснішали лиця, освітилась казково столиця, лиця посмутніли, новорічну радість.

Персоніфікація: жар-птиця простудилася, птаха чита, справа пішла.

Риторичні оклики: Як хороше жити під сонцем Жар-птиці! Вона яскра-яскра-яскррава! Таку чужу нескромну птицю тримать годиться тільки в клітці! О, не сумуйте. І скоро знов злетить вона на злість лихим, кульгавим ґавам, на новорічну радість нам!

Риторичне запитання: Її нема, бо — розумієте?

Характеристика персонажів.

Жар-птиця є чудесна золота пташка з очима-намистинками, яка освічує казково столицю, літає високо, гарно та вільно, птаха екзотична, південна, до снігів незвична, тому, коли вона захворіла, усім посмутніли лиця, лежить вона терпляче в ліжку, п'є молоко, клює родзинки, чита « Барвінок» і «Мурзилку», пішли на лад у неї справи, і скоро знов злетить вона, принесе світло та радість іншим.

Пава є трьохсотлітньою ґавою, себе називає Павою, старезна, без ока, кульгава, знайшла птицю непристойно яскравою, бажає птицю тримати тільки в клітці, заздрісна та підступна.

ЖАР-ПТИЦЯ

Сусідка моя — чарівниця —

годувала надвечір родзинками

у клітці золоту Жар-птицю

з очима-намистинками.

І як воно трапилось — хто його зна, —

та тільки дверцят не замкнула вона.

Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця,

і враз освітилась казково столиця.

Летіла все вище, так гарно, так вільно.

як в найзолотішім, найкращім мультфільмі.

Дорослим і дітям яснішали лиця:

«Як хороше жити під сонцем Жар-птиці!»

І тільки ота трьохсотлітня ґава,

яка себе називала Павою

(старезна, без ока, та ще й кульгава),

знайшла Жар-птицю непристойно яскравою.

І вся вороняча орава

зчинила люту стрекотняву:

«Вона яскра-яскра-яскррава!

Таку чужу нескромну птицю

тримать годиться тільки в клітці!»

Вже третій день — нема Жар-птиці.

І людям посмутніли лиця.

О, не сумуйте. Її нема,

бо — розумієте? — зима.

Жар-птиця ж — птаха екзотична,

південна, до снігів незвична.

Ну, от і простудилась трішки.

Лежить вона терпляче в ліжку,

п'є молоко, клює родзинки,

чита « Барвінок» і «Мурзилку».

Пішли на лад у неї справи.

І скоро знов злетить вона

на злість лихим, кульгавим ґавам,

на новорічну радість нам!

Відповідь:

Твір Миколи Гоголя "Ніч перед Різдвом" побудований як український вертеп – народний театр, де дія розігрувалася у двох ярусах: верхньому (небесному) і нижньому (земному). У верхньому ярусі показували релігійні сюжети, а в нижньому – смішні сценки з народного побуту. Традиційними персонажами українського вертепу були: у верхньому ярусі -  Богородиця, Христос, чорт; у нижньому ярусі - баба (у творі Гоголя це Солоха, ткачиха, Переперчиха), дяк, голова, козак (наприклад Пацюк). У повісті Гоголя діють ще й такі традиційні персонажі українського вертепу:  коваль, красуня (Оксана), цариця, кум.

Пояснення: