Про що мріяв Олесь дивлячись крізь кригу на дно річки?

Відповідь:

Якщо мається на увазі твір Григора Тютюнника "Дивак"

Пояснення:

"... І ввижається Олесеві маленька хата під кущем водяної папороті, а в тій хатці — він біля віконця сидить, рибку стереже. Забажав — вийшов. Ніхто тебе не займе. Іди куди заманеться. Ось карасик пливе. Цап його за пірце: «Добридень, дядьку! Як поживаєте?» Олесь солодко зойкає, щільніше припадає лобом до криги..."

Минуле, майбутнє і сьогодення пов’язані між собою. Від багатьох подій минулого залежить те, яким буде сьогодення і майбутнє. Повернутися в минуле не можна, як і не можна його поміняти.

Але з минулого можна винести хороші уроки, які до будувати подальше життя. Не варто забувати минуле. Треба завжди ставитися до всього, що з вами відбувалося, з повагою.

Часто під час сімейних бесід мої батьки розповідають про важливі події, які відбувалися колись. А бабусі та дідусі люблять згадати свою молодість і розповісти якісь цікаві історії. Виходить, якщо б не зустрілися мої бабусі і дідусі, то не було б моїх батьків і мене. Всі сімейні традиції, які передаються з покоління в покоління, у нашій родині дуже цінують. З них складається все наше життя.

Ми не повинні забувати про наших предків, які часом переживали важкі часи. А найголовніше — потрібно вчитися на їхніх помилках, щоб не повторювати їх у майбутньому. Завдяки минулого ми знаємо, що найстрашніше на світі — це війна, а найважливіше — сім’я. Якщо хочеш чогось досягти, треба багато працювати. У нас є величезний багаж знань, яким потрібно тільки правильно користуватися. І тоді життя буде щасливим.

Якби не відкриття, які здійснювали наші предки, не було б ні телефонів, ні телевізорів, ні інших благ цивілізації. Все те, що є у нас, це зібрані століттям секрети. Добре, що ми живемо зараз і маємо можливість користуватися безцінними порадами наших предків. А ще у нас є можливість передавати знання наступним поколінням. Не можна переривати ланцюжок, що зв’язує минуле і майбутнє. Сьогодні за неї відповідальні ми і повинні старанно виконувати свою місію.

Всі ми живемо сьогодні, але часто згадуємо про минуле. Без минулого немає сьогодення і майбутнього. Ми тісно пов’язані з людьми, які жили до нас і з подіями, які відбувалися раніше. Навіщо сучасні люди заглядають в минуле і вивчають історію? Минуле вчить нас, як уникнути багатьох помилок. Поради і знання, накопичені тисячоліттями, стають необхідними сьогодні.

Завдяки нашим предкам ми можемо жити в красивій, успішної і активно розвивається країні. Ми є частиною багатовікової історії і повинні з повагою ставитися до історичних подій. Наші співвітчизники зробили багато подвигів. Іноді вони жертвували своїм життям, щоб ми сьогодні могли продовжувати їхні великі справи.

До історії треба ставитися з особливим трепетом, бо вона є фундаментом майбутнього. Я кажу і про історію країни й історію окремої людини. Кожна родина береже традиції та реліквії, які дісталися їм з минулого. Так люди показують зв’язок з предками.

У нашому сімейному альбомі збереглося кілька старих фотографій. На них зображені родичі, які жили сотні років тому. Мені завжди цікаво розглядати їх особи. Я часто чую від своєї бабусі історії про її батьків, бабусь і дідусів. Це і веселі, і сумні сюжети. Ці розповіді надихають бути справжньою людиною, допомагати людям, творити добро.

Якщо ми станемо забувати свої корені, то у нас не буде світлого майбутнього. Все в світі пов’язано і тільки усвідомивши важливість подій, які відбувалися колись, можна рухатися далі. Минуле — це хороший вчитель, який допомагає знайти відповіді на багато питань. Ми не можемо дізнатися про своє майбутнє, зате ми можемо проаналізувати події минулого. Це до подолати багато труднощів у житті.

Відповідь:

"Місце для Дракона" - це повість-казка Юрія Винничука. Тема цього твору, тобто, про що твір:  У цьому творі мова йде про незвичайного дракона Грицька. Він ще зовсім молодий і не такий як усі дракони, тому що він не злий і кровожерливий як усі дракони, а дуже добрий, милий, їсть лише траву, милується природою, пише вірші і вміє читати.  Але князь вирішив віддати заміж свою доньку і по традиції на її руку може претендувати лише лицар, який вб"є дракона. Князь знайомиться з драконом і довго вмовляє Грицька, вийти на бій з лицарями і якщо він дозволить себе вбити, то цим врятує князівство. В цей час помирає друг Грицька - Пустельник. Грицько дуже за ним сумує, а тому погоджується на самопожертву. Дракон виходить на бій з лицарями і дозволяє себе вбити. От тільки щастя це не принесло нікому.

Пояснення: