Провідні мотиви поезії Б. - І. Антонича

Творча спадщина Богдана-Ігоря Антонича є свідченням того, що великий талант обов'язково реалізує свої можливості за короткий час і проб'ється через перепони на дорогу передових думок часу, той шлях, який поєднує серце художника і серце його народу.

Перша збірка віршів поета вийшла в світ у 1931 році, коли він після багатьох митарств навчався на філософському факультеті Львівського університету. Вона називалася "Привітання життя". У збірнику "Привітання життя" чимало поезій, написаних досконалою українською мовою і насичених громадянським змістом. Так, у вірші "Пісня про молодість" поет малює словесні картини з життя молодої людини. У П. Тичини — "Гей, життя, виходь на бій, пожартуємо для розваги", у Антонича — "Наші очі далеччю гартуймо", "Повними грудьми будем вітер пити", "Навпростець переїдемо усі перепони". Для автора вірша бути вічно юним, вічно молодим — найсолодша мрія.

Проте, якщо уважно перечитати вірші збірки, можна знайти в них і протилежні твердження. Людина, яку знає поет, нещаслива; майбутнє для нього — за високими горами.

Ось у вірші "Об'явлення" він говорить:

У блискавок пурпурі стояв на роздоріжжі

Заслуханий, задивлений поет — сліпий.

Як бачимо, перша збірка повна суперечливих мотивів і вони — дзеркало душі автора.

Думи про роздерту душу поета вбачаємо у збірці "Три перстені":

і світу ти не схопиш.

Не вирвеш віршем корінь зла.

("Гірська ніч")

Йшли роки, змінювалися обставини, набирало нових відтінків суспільно-політичне життя, а разом з ним розвивався й зростав як художник Антонич.

В поезії "Щастя" він занотував:

Я є рушниця, радістю набита,

Якою вистрілю на честь життя.

У кожної людини буває найщасливіший день у житті, коли радієш сонцю, тішишся його красою, вбираєш у себе свіжість весняного повітря.

У сфері таких почуттів жив Антонич ""Трьох перстенів". З'являються вірші пейзажної лірики як символ краси рідного краю, рідної Лемківки ("Елегія про співучі дерева", "Село"). У цих поезіях поет говорить про своє єднання з природою. Інші вірші ("Довбуш") поет присвячує історичній темі. Його Довбуш добрий, фольклорний і занадто вразливий на жіночі спокуси.

Оригінально автор розглядає релігійну тему. Поет визнає якусь вищу силу в образі того, хто "легкість дав сарні, а бджолам квіти золоті і кігті сталені для рися", хоч основний мотив вкладає в рядки:

Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній... Антонич іде за цим покликом. Щоб мати добрі взаємини зі своїми богами, він вивчає їхні "мови", тобто мови всього живого на землі. Його віра в життя стає по-людськи видющою й вільною.

У віршах про невмирущість усього живого поет продовжує українську літературну традицію. Автор пейзажних віршів створює цілий ряд поезій про море, морське дно. Про ці поезії він писав: "Поет, намагаючись сягнути до дна, до самого кореня, до ядра, " глиб природи, зустрічає воду, море, як правічну царину природи". Він наказував дивитись:

У дно, у суть, у корінь речі, в лоно,

у надро слово і у надро сонця.

На думку поета, криниця людського життя — це не походження людини, а походження духовної краси й сили. І, говорить він, нема й не може бути краю людському духові.

Вершина Антоничевої поезії — книга "Зелена Євангелія". У віршах цієї книги поет робить глибокі філософські висновки — все мусить падати, гнити, нищитися, ставати лоном для нового. І ці закони однакові для всіх, хто населяє землю.

"Дерево музики" — так можна назвати кожен вірш збірки. Так спів не тільки переходить в повінь, не лише в квітковий пил, але обертається і в запах, і окріп мелодії.,

Збірка переповнена зоровими і слуховими образами, які надають їй оригінальності. Вірш "Концерт" з цієї книги нагадує тичинівське "Не Зевс, не Пан, не Голуб — Дух...". І не тільки проблематикою, але й особливим настроєм і системою образів "Концерт" — це завеликий світ і для теслі, і для поета, дерево життя тут "всесвіт", а людина — відбиття, листок тієї рослини, якою є всесвіт. Письменник приходить до філософської розв'язки:

Не птах, не квіт, це грає зміс

Це грають первні речей і дій,

Музика суті, дно незглибле.

Відповідь:

      Тече вода з-під явора.

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та по під горою.

Хлюпощьтся качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром заними,

Ловить ряску, розмовляє

Здітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівала.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

Пояснення: Тарас Григорович чевченко Тече вода з-під явора.

План

1. Верховинський хлопець

2. Порятунок

3.Винагорода

4.Поєдинок з Велетом

5. Перемога Івана

6. Міха Голий та Іван Сила у гостях

7. Хоббі доктора Брякуса

8.Агент Фікса

9.Вокзальні справи Миколайчика

10.Розвідка про доктора Брякуса

11. Новий рекорд Республіки

12. Затримання Фіксою Міху Голого

13 Схованка чоловіків

14 Поліцейське посвідчення

15. Змагання

16. Республіканський рекорд 

17 Схлипування і сльози Міхи.

Тези1.Фікса ввірвався до кабінету капітана Миколайчика,який підрівнював пилочкою нігті2. Агент розповідає,що його хотіли вбити двоє людей,одним із яких і виявився Іван Сила3.Навчальний центр штурмовиків знаходиться у будинку доктора Брякуса4. Під час поїздки у ресторан,машина доктора Брякуса не справилася з керуванням і влетіла у скелю5. Доктор Брякус помер на місці,а Іван сила потрапив до лікарні6. Після цього його було доправлено до в‘язниці.7. За звільнення Івана Сили поліція просить 50 тисяч застави8.Мадам Аделія Бухенбах чекала у кімнаті відвідування Івана Силу9.Вона викупила Силу і взяла його попід руки ,повівши кудись.10. Вони прибули до її квартири в центрі міста11. Контракт Аделії :"Ви працюєте в мене рік і повертаєте мені 50 тисяч"12. Сила познайомився з колективом цирку13. Фікса теж прийшов на цирк і вирішив познайомитися з карликом,на плечіц у якого,сиділа мавпочка4. Піня погодився випити з ним пива.15.Піня повинен слідкувати за Іваном і йому за це буде сплачувати Фікса.6. Уночі викрали найкращого коня,але Міха Голий дізнався,що коня викрав циган Монці і коня повернули у цирк17. Мадам Бухенбах взяла на вакантне місце сторожа Міху Голого18. До Івана Сили приїхав з села вуйко Микульця19. Від переказів Микульця, Іван Сила дізнався,що його кохана дівчина вийшла заміж за Михайла Підлісного20. Іван попросив передати дівчині срібного перстня,який він купив одразу після перемоги на чемпіонаті21. Іван закохується у циркачку Мілку22. Якось до цирку навідався Президент Республіки, який через тиждень прислав Іванові листа з подякоюЗапитання1. Кого бив Піня?2. Чи збрехав горбань мадам Бухенбах?3. Куди зібрався цирк на гастролі?4. Де жила мавпочка Беня?45. Чи злився на Івана Піня?6. Чи було знято наказання з Сили?7.Яке нещастя Мілки,збентежило Івана?8.Хто битиметься з Іваном Силою?9.Хто найбільше хвилювався за хлопця,коли він бився з Бієр- Мієром?10.Що вирішили зробити Піня і Фікса вночі з вагончиком Івана?11. Що в Іспанії нагадувало бійцеві рідни край?12. Хто був на виставі у Лондоні?13. Що попросила королева силача?14. З ким буде битися Сила?15. Хто відлетів на кілька метрів,коли Іван розізлився?16. Чому королева розчарувалася?17. Хто побив Івана Силу?18. Чому силачеві поставили металеву пластинку замість половини черепа?19. Чи освідчився Іван Мілці?20. У Америці він переміг?21. Чому карлик Піня залишився у Америці?22. Чому цирк Бухенбах розпадається?23. Чи щасливий кінець повісті?Кінець)

Спробуй написати по плану)

Вдачі!