1. Провідною стильовою системою сучасної української літератури є: А) постмодернізм; Б) модернізм; В) символізм. 2. Найяскравішим прикладом руйнування традиційного наративу є: А) роман Ю.Андруховича „Московіада”; Б) роман Є.Пашковського „Безодня”; В) роман В.Медвідя „Кров по соломі”. 3. Збірка оповідань „Льох” належить перу: А) В.Медведя; Б) О.Забужко; В) Є.Пашковського. 4. Видана у 2005 році збірка поезій О.Забужко має назву: А) „Осінні пси Карпат”; Б) „Друга спроба: Вибране”; В) „Осінні гнізда”. 5. Творчість О.Забужко охоплює: А) поезію і прозу; Б) дослідницькі студії та есеїстику; В) дослідницькі студії, есеїстику, поезію і прозу. 6. Фемінний дискурс у постмодерній українській літературі пов’язують з іменами: А) Лесі Українки, Ольги Кобилянської; Б) Євгенії Кононенко, Марії Матіос; В) Раїси Іванченко, Ірини Вільде. 7. Жанр детективу у сучасній українській літературі представлений у творчості: А) К.Мотрич та Л.Тарнашинської; Б) І.Роздобудько та Є.Кононенко; В) В.Медведя та О.Лишеги. 8. Стильовою домінантою для більшості творів В.Шевчука є: А) постмодернізм; Б) неоромантизм; В) необароко. 9. У сучасній українській літературі жанр новели є провідним у творчості: А) Є.Пашковського, В.Шевчука; Б) В.Даниленка, М.Рябчука. В) А.Дімарова, П.Загребельного. 10. Лірико-філософське начало є домінуючим у новелах: А) Алли Тютюнник та Людмили Тарнашинської; Б) В.Медведя та О.Уляненка; В) О.Жовни та Я.Лижника. 11. Таке жанрове утворення як „роман-балада” представлене у творчості: А) Є. Пашковського; Б) В. Шевчука; В) О. Забужко. 12. Верлібр є провідною формою у творчості: А) Д.Павличка, І.Драча; Б) Е.Андієвської, І.Жиленко; В) І.Малковича, В.Голобородька. 13. „Тиху” поезію в контексті Київської школи репрезентує: А) Л.Талалай; Б) М.Воробйов; В) В.Неборак. 14. Емма Андієвська належить до: А) Київської школи; Б) Нью-Йоркської групи; В) „Бу-Ба-Бу”. 15. Творчість поетів, що належать до угрупування „Бу-Ба-Бу” репрезентує: А) неоавангардизм; Б) герметизм; В) інтелектуалізм. 16. Збірка поезій „Ікар на метеликових крилах” належить перу: А) В.Герасим’юка; Б) В.Неборака; В) В.Голобородька. 17. Жанр „мелодрамофарс” представлений у творчості: А) Лесі Демської; Б) Неди Нежданої; В) Наталі Ворожбит. 18. Сучасна українська драматургія зорієнтована на: А) театр побутової драми; Б) театр абсурду; В) театр класичної драми. 19. Літературознавчі дослідження сучасної української літератури представлені працями: А) Л.Новиченка, О.Білецького; Б) П.Загребельного, В.Дрозда; В) Т.Гундорової, В.Агеєвої. 20. Сучасну українську літературу діаспори пов’язують з іменами: А) В.Вовк, Е.Андієвської; Б) Ю.Андруховича, Є.Пашковського; В) Г.Пагутяк, Л.Тарнашинської.

Якщо коротко, то "про що" можна знайти ось у цих рядках:
"Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий,
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти;
По морю гуляти,
Слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти."
Мова йде про те, як козацький отаман Гамалія взяв своїх козаків-вояків та й поїхав визволяти з турецького полону товаришів-побратимів, котрих до того схопили яничари і посадили в темницю в кайдани. Полонені козаки звертаються до природи - вітру, хвиль - щоб та до м донести до отамана звістку про те, що вони потребують до чекають на своїх товаришів, інакше турки їх стратять. Визвольний похід завершився вдало, полонених визволено.

Всім відома чарівна сила російських народних пісень. Вони мають властивість не тільки проникати глибоко в душу, а й викликати співпереживання.

Цей чудовий жанр фольклору став невід'ємною частиною нашого життя, він підтвердив своє право на існування, пройшовши Тривале випробування часом.

Історичні народні пісні цінні тим, що в них знайшли відображення реальні події минулих років. Передаючись із покоління в покоління без значних змін, вони протягом багатьох століть зберігали сюжети і героїв, форми і виражальні засоби.

Тематика історичних пісень різноманітна і багатогранна: війни, походи, народні повстання, випадки з життя царів, державних діячів, ватажків бунтів. За ним можна судити про ставлення народу до того, що відбувається, про його пріоритети і моральні цінності.

Так, з глибоким сумом сприйняли люди до страти бунтівника Омеляна Пугачова, заступника пригноблених селян, «рідного батюшки»:

Омелян ти наш, рідний батюшка!

На кого ти нас покинув?

... Як залишилися ми, сироти бідолашний,

Нікому за нас заступитись,

Міцні думоньки за нас передумати ...

Не менш значущими були для народу і інші провісники кращого життя - Єрмак, Степан Разін, чиї подвиги і справи стали сюжетом для пісень. У них вихваляються сміливість і мужність, кмітливість і завзятість:

Що возговоріт Стенька Разін:

«Ой ти гой єси, воєвода,

Гармашів ти не Турбач ж, свово пороху не витрачай ж,

Мене Пушечка не візьме, мене ядерце не вб'є ».

Повагу і захоплення, щиру любов народу можна відчути в рядках, присвячених козакам, - «людям вільним», яких не може налякати ні «грізний цар Іван син Васильович», ні «рать велика - в сорок тисячею».

Історичні пісні дозволяють не тільки краще пізнати історію нашого народу. Вони стали дорогоцінним внеском у скарбницю світової культури.

З давніх-давен люди складають пісні про своє життя, про важливі події. Згодом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давніми стають і самі пісні, проте вони не забуваються - люди продовжують їх співати.

Пісні, в яких зображені найважливіші події та видатних особистостей минулого, називаються історичними.

У старовинних історичних піснях розповідається про героїчну боротьбу народу з іноземними завойовниками і поневолювачами. Вони відрізняються високим духом патріотизму. У них співається про славні походи і блискучі перемоги, важких дорогах ратної слави. У них також виявлялися людські мрії і надії, в них же знайшли своє відображення характер російського народу »його доброта, щедрість, душевність.

Напевно, немає такого місця, яке так чи інакше не було б

відображене в усній народній творчості. Так, в історичних піснях згадуються і Волга-матінка, і Ростов-батюшка, і Новгород, і річка Кержінка, і «славне місто Кострома»; розповідають ці пісні про народних героїв: про доброго молодця Омеляна Козак (Пугачова), Степана Разіна, про Єрмака і їх героїчної загибелі.

Пісні разинского циклу, на відміну від інших історичних пісень, не тільки епічні, а й ліричні. Ці пісні не можна назвати простою літописом подій. Їх значення ширше. У них не тільки об'єктивне оповідання про те, що відбувається, перш за все вони є вираженням народного співчуття до повстання і його вождю. Правдиво висловлюючи ставлення народу до разинскому руху, вони ідеалізують образ Разіна, поетизують діяльність разинцев. Поезією овіяні картини їхніх подвигів, зборів, зіткнень з царськими військами, їх драматична доля. Так, наприклад, звертаючись до своїх «Братц» - відважним добрим молодцям, Разін каже:

Ах, як би нам домогтися до тихих місць,

Що до тієї чи до проточінкі Червония,

Як до славного до острова Кавалерського.

Ах, там нам, братці, дуван ділити,

Нам атласу і оксамиту за розміром всім,

Золотої парчі по достоїнств,

Перлам по молодецтво,

А золотий скарбниці скільки треба.

Основна ідея таких пісень - вираз прагнення до свободи. Вони відображають найпотаємніші думки і сподівання кріпосного селянства починаючи з XVII століття і до реформи 1861 року.

В історичних піснях отримала свій відбиток і російсько-турецька війна 1877-1878 років. Ця війна в піснях розглядається як війна за національну незалежність слов'ян.

Чимало пісень створено про Першу світову війну. У них йшлося про витривалості, мужності і патріотизм російських солдатів. А основним жанром пісень того часу був жанр пісні-розповіді учасника або очевидця тих чи інших подій. Всі ці пісні сумного змісту, з нальотом трагічності.

Головне в народних піснях - вираз ставлення народу до різних життєвих явищ. А в історичних піснях відображено ставлення простого народу до найважливіших подій історії, починаючи з давніх часів і закінчуючи нашими днями.