Мой летний поезд остановился снова
перед этой астры грустной.
И я сошла в ее сказочную тень.
"У нас дожди!" - Буднично сообщил
мой муж. А я вздохнула: "Дома ..."
И поздравила радости простые.
Приглушенный к светлому риаnо,
где-то за стеной, скрипочка пела.
Я села в кресло к окну лицом.
И милостиво осени кивнула,
мол, я уже готова. Я вернулась.
Начинай классический свой концерт.
Заговорил в сумерках часы
о том, как время проходит сквозь человека
и там, за ней, - вечностью становится.
И Ума нет туда дороги.
И только души меланхолический взгляд
провидит все, когда часы бьют.
Вступает дождь ... Высокий и безграничен,
Заслушаться его - неосторожно.
Размоет дождь то непрочный сосуд,
в который тебя природой отлит,
которым тебя оддилено от мира,
и перельет в холодный белый сумм
пространств ... Но хватит печали.
Потому нетерпеливо кричит чайник.
И славословит уют сверчок.
И во всем этом есть спокойная постоянство,
Как за века ничего здесь не произошло.
Всегда здесь бил часы в углу.
Всегда под ним девочка вырастало.
В толстые косички банты заплетали.
И сумерки касались окна ...
Все мина ...
Но вечно будет -
твой дом, и осень, и ласковое чудо
концерта для дождя и сверчка.
У творах багатьох відомих письменників відбилася історія їхнього життя. Особливо яскраво це можна побачити, читаючи захоплюючі захоплюючі розповіді Джека Лондона, – мого улюбленого письменника. Багато чого побачила і пережила за своє коротке, але бурхливе життя, він постійно піддає своїх героїв випробуванням, змушує долати труднощі і здійснювати вибір. А оскільки дія багатьох оповідань відбувається на Крайній Півночі, то від правильного рішення часто залежить людське життя.
Любов до життя – це історія боротьби за існування. Два героя, зовсім несхожих один на одного, дві історії, два види боротьби, один з яких виявився приречений на поразку. Так, на диво, програв Білл – здоровий і сильний, який кинув растянувшегося ногу голодного товариша напризволяще, але до останньої своєї хвилини не випустив з рук дорогоцінного мішечки із золотом. Золото, пристрасть до наживи і вбили в ньому людини спочатку духовно, а потім і фізично.
Зовсім іншим ми бачимо головного героя. Автор навіть не дає йому імені, тому що в даному випадку це дійсно неважливо. Залишившись на самоті, наодинці зі своєю хворобою і голодом, в жорстоких умовах дикої північної природи ця людина постійно бореться за найдорожче, що у нього є, – за власне життя. Він розуміє, що золото нічого не варто саме по собі, і без жалю розлучається з ним, коли настає час. Часом здається, що нічого людського не залишилося в цьому суть, яке автор одного разу навіть порівнює з гігантським черв’яком. Однак іскра любові до життя, яка в ньому не хотіла гинути і гнала його вперед, дозволила йому перемогти навіть смерть.
Автор в черговий раз допомагає нам зрозуміти, що в світі немає нічого дорожче за людське життя. Однак за умови, що мова йде про життя Людини.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Яка тема та ідея твору «Подвійний капкан»?
Вірні друзі Денис Черненко й Максим Білан, уже восьмикласники, черговий раз потрапляють у вир несподіваних пригод. Читач дізнається про подорож Максима одеськими катакомбами, про те, як друзі знову до Денисові виплутатися зі складної ситуації, про непрості стосунки з директором школи у світлі нових обставин, про зустріч зі справжніми озброєними злочинцями й багато інших захопливих подій