Повідомлення, що таке ВАПЛІТЕ​

літературною дискусією 1925-1928 рр. пов’язані виникнення, існування і доля визначної лі­тературної організації 20-х рр. — ВАПЛІТЕ (Вільної академії пролетарської літератури), яка зго­дом перетворилась на «Пролітфронт». Створена за ініціативи Миколи Хвильового (Фітільова) як альтернатива масовим і надто підпорядкованим офіціозу організаціям, як лабораторія професійно­го удосконалення. Втілюючи на практиці висунені Хвильовим гасла боротьби за творчу якість і академізм, за європейський рівень української літератури проти масовізму, просвітництва й епігон­ського наслідування російської літератури, вона об’єднала багатьох найкращих українських літера­торів і могла пишатися яскравими талантами: Микола Хвильовий, М. Яловий, Гордій Коцюба (Ко- цегуб), Михайло Майський (Булгаков), О. Копиленко, М. Куліш, А. Любченко, М. Бажан, І. Сенче- нко, М. Йогансен, П. Тичина, П. Панч, Ю. Смолич, Олесь Досвітній (Скрипаль-Міщенко), Іван Дніпровський (Шевченко), Олекса Слісаренко (Снісар), Г. Епік та інші. Від самого заснування ВАПЛІТЕ й однойменний журнал опинилися під пильним наглядом офіційних кіл. Особливо поси­лилась і набула скоординованого характеру ідеологічна критика на адресу ВАПЛІТЕ і самого Ми­колу Хвильового після утворення «Молодняка» та ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників). У 1933-1934 рр. з «ваплітян» були ліквідовані: М. Яловий, Микола Хвильовий, Олесь Досвіт­ній, Олекса Слісаренко, Г. Епік, М. Куліш, М. Йогансен та інші. Можна згадати з усіх «ваплітян» тільки про одного Миколу Куліша, щоб зрозуміти, наскільки важливою в українській літературі була ця група і якого нищівного удару завдав їй більшовизм ліквідацією ВАПЛІТЕ.

Объяснение:

Коли Івась був підлітком, він зустрів свого батька. Батько впізнав сина і навіть дав йому трохи грошей, аля я вважаю, що то була їхня єдина зустріч. Скоріше за все, Івась був наймитом, так само як і тисячі інших байстрюків. Він переживав усі тяготи кріпацького життя: знущання панів, бідність, смуток та біль за рідну неньку-Україну. Хлопець знав про те як батько-москаль вчинив з його матір"ю. Цей вчинок та ставлення москалів до України і українців прищепив йому відразу до москалів. Івась вирішив податись на Запоріжжя до козаків. Хлопець був дуже сильний, мужній, справедливий та добрий. Він віддано захищав свою Батьуівщину. Івася дуже поважали у війську і склали про нього багато легенд та оповідок. 

Особливості побудови: Відсутність епічного, перевага ліричного, пройнятого актуальними громадянськими мотивами. В епіграфі до послання (слова з Біблії «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить, – лже оце») автор натякає на панів-експлуататорів, які, знущаючись з народу, говорять, що його люблять. Ідейно-художній зміст У своєму посланні Шевченко розвинув ідеї, закладені у творах, написаних у попередні роки, указав на історичне коріння суспільних явищ. Він зіставляє минуле, сучасне, майбутнє. Ліричний герой важко переживає трагізм навколишнього життя, критикує панів, указує їм на інший шлях (лякає жахами революції і закликає припинити знущання з народу). «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», пише Шевченко, вважаючи, що український народ має всі підстави для формування своєї самостійної держави й культури. У творі має місце діалог між паном і ліричним героєм про самобутність культури українського народу та її роль у визволенні з-під ярма самодержавства. Правду треба шукати на власній землі, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути тільки шляхом єднання. Шевченко ставить п’ять коротких запитань, натякаючи на те, що історію треба переглянути; «Що ми?», «Чиї сини?, «Яких батьків?», « Ким закуті?», «За що закуті?» Ідея І Значення твору Вплив на формування національної самосвідомості українського народу, осуд байдужості до майбутнього свого народу, утвердження демократичного розуміння Історії України та її культурного процесу.