Випиши з пісень у зошит епітети, поясни їхню роль. Назви серед них постійні епітети з "Ржі на межі"

ответ:Леонід Глібов відомий в українській літературі передусім як поет-байкар. Він вважається творцем нової байки. У своїх творах Л. Глібов зобразив суттєві явища життя, безправне становище кріпаків, пихатість чиновників, недолугість тогочасних судів. Автор висміював хитрі та підступні вчинки людей, лицемірство, егоїзм, жадібність, заздрість, лінощі та багато інших негативних рис характеру.

Ось хитра і підступна Лисичка — героїня байки "Щука". Вона може повернути на свою користь рішення недолугого суду. Адже судді — нерозумні, позбавлені почуття честі і справедливості служителі закону:

На той раз суддями були — Якіїсь два Осли,

Одна нікчемна Шкапа

Та два стареньких Цапа, —

Усе народ, як бачите, такий

Добрячий та плохий.

За стряпчого в суді була Лисичка. А Щука, яку судив цей "поважний" суд, частенько надсилала Лисичці смачної рибки. Тож, коли суд вирішив повісити вражу Щуку на вербі, Лисичка за хабарі врятувала Щуку, бо запропонувала "у річці вражу Щуку утопити".

Інша ситуація у байці Л. Глібова "Муха й Бджола". Муха — відома ледащиця, набридлива комаха. Побачила вона якось Бджолу, яка весь час працює. Запропонувала їй присісти, погомоніти, та Бджола відмовила, бо їй ніколи сидіти. І Муха поспівчувала, похизувалася своїм безтурботним життям:

— Яка погана, —

Муха каже, —

На світі доленька твоя:

Раненько встане, пізно ляже

Объяснение:

"До писання не складалися її пальці, звикли лиш до "грубшої" праці, а до читання неставало часу".
"Була прегарна в тій хвилі. Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям, мала на собі скромну ріклю, що, не стісняючи її в рухах, приставала пестливо до її молодої, гнучкої статі, що, на око ніжна, таїла в собі силу та вабила до себе, мов музика, гармонією жіночності."
" Була чесна дівчина, про яку й одна душа злого слова не сказала. До того, знала стільки прерізних робіт, про які іншим дівчатам в селі й не снилося. Все була коло панни й вивчилася при ній всячини. Панна говорила з нею, мов із рівною собі. А й стидлива була страшенно. Там, де інші дівчата лускали зо сміху, штовхаючи одна одну ліктем, ніби потайки, та перешіптуючися, вона соромилася до сліз і була б, мабуть, із сорому в землю запалася із-за того, що чула все, особливо ж коли він(Михайло) був при тім. "
"На танці не ходила ніколи. Була майже від чотирнадцяти літ на службі у дворі, а забави й розривки її сільських ровесниць були для неї цілковито чужі. Не мала й жодних товаришок між сільськими дівчатами й товаришувала виключно з донькою Докії, Парасинкою. З іншими не мала що балакати. У неї не було таємниць і любовних справ, які спонукували дівчат до шаленого дитячо-безумного сміху й переговорів."