Які обрядові пісні возвеличують процес збирання урожаю, прославляють працю хлібороба?

У жнивних піснях поряд з оспіванням роботи на ниві з´являються архетипні образи небесних світил, — сонця, місяця, ясних зірок, які супроводжували людей у їхній праці. Тут молодий місяць постає в образі срібного серпа, а зірочки на небі порівнюються з копами в полі — «скільки в небі зірочок — стільки в полі копочок». Поширеним є також образ веселки.

Объяснение:

Значна частина вказаних творів відображає завершення праці женців: «До кінця, женчики, до кінця, Підемо додому за сонця...». Завершивши роботу, женці качалися по стерні.

Часто біля «бороди» імітували оранку, сівбу, скородження, що було символічним відтворенням цілорічного кола польових робіт і мало, за віруваннями, забезпечити безперервну родючість ниви. При цьому співали: «Вже-сьмо посіяли, поорали, поорали, / Бодай-єсьмо на без рок дочекали, дочекали». Тотемічними віруваннями позначені обжинкові пісні-звертання до польових птахів. Провідними їх мотивами є смуток за минулим літом, співчуття.

Як відомо, мудрість завжди цінувалася у народі. Особливо, якщо це стосува­лося суперечок простих людей і багатіїв. Саме цій темі й присвячена українська народна казка «Мудра дівчина».

Розповідається у ній про двох братів — бідного і багатого. Як буває у житті, багатий був надзвичайно жадібним і дурним. Не хотілося йому віддавати корову бідному братові, тому й вирішив обдурити його. Багач почав загадувати бідному загадки, які не можна було розгадати.

Та ніхто не думав, що донька бідняка, Маруся, виросла такою кмітливою і розумною, що знайде вихід із будь-якої ситуації. Саме вона і підказала батькові від­гадки на всі панські загадки.

Оскільки казка «Мудра дівчина» належить до соціально-побутових, то стає зрозумілим такий сюжет. Бо простим людям завжди хотілося перемогти у цій ві­чній суперечці. І разом з тим у казках підкреслювався розум народу, його талант і вміння. А ще в казці говориться про добро і зло. Оскільки, добро завжди перема­гає, то й мудра дівчина зі своїм батьком перемогли злого і жадібного пана.

1. Образи дійових осіб у залежності від виконуваних ними художніх функцій і місця, яке вони займають у загальній картині зображуваного, а також родових ознак твору можуть бути поділені на три типи:а)  образи осіб, що виступають у творі як об'єкти розповіді (герої, про яких розповідають). Цей тип образу традиційно позначають терміном персонале;б) образи осіб, що виступають у творі як суб'єкти роз­повіді (герої, які розповідають). Більшість літературознавців позначають цей тип образу терміном оповідач (= рос: повествователь);в)  образи осіб, що виступають у творі як суб'єкти роз­повіді й водночас як її об'єкти (герої, що є учасниками тих подій, про які вони розповідають). Цей змішаний тип образу, в якому оповідач виступає і як персонаж, звичайно позначають терміном розповідач (= рос: рассказчик). До особливого типу розповідача відносять специфічні образи героїв-розповідачів ліричних творів, яких називають лірич­ними героями.2.          Образ творця твору, суб'єкта зображення (що вбирає в себе як суб'єктів, так і об'єкти розповіді, а також і всі інші образи твору) найдоречніше назвати образом автора.3.        Образ адресата твору, суб'єкта адресації зображення звичайно називають образом читача.4.        Образ природного оточення прийнято називати пейзажем.5.      Образ речового оточення прийнято називати інтер'єром.