Про иллю муромця та соловия очень очень краткий пересказ ​

Відповідь:

якщо мова про легенду "Берегиня", то можна спробувати )))

Люди йдуть до першої хати, в якій живуть Сварог та Берегиня - Сварог обіцяє навчити людей будувати хати, мурувати піч - Берегиня обіцяє навчити людей ткати полотно і шити з нього одяг - щоночі Чорнобог лютує  у своєму Підземному Царстві і вирішує знищити Сварога і Берегиню - Чорнобог і Мара створюють ціле стадо потворних ящерів в панцирях, яким наказують знищити Сварога і Берегиню - Сварог і сварожичі не можуть перемогти ящерів - Берегиня у світлому, сяючому вбрані виходить проти чорного війська і зупиняє його - Берегиня заганяє військо в ріку Рось, де розгніваний Білобог перетворює панцирі ящерів на скелі довкола річки - Краса запанувала довкола, а Берегиня стає захисницею Землі - люди, навчившись будувати домівки і прясти полотно, дякують Берегині і шанують її.

Пояснення:

Диктант — від латинського слова «дікту» — диктувати. А ще «діктаре», що означає «розпоряджатися, наказувати»..Азбука — раніше алфавіт звучав так: аз, букі, веді, глаголь, добро, ... З назв перших двох букв і з’явилося слово азбука.
Олівець — Писати — щодо писання, то давній корінь цього слова українська, можливо, успадкувала з індоєвропейських часів. Проте з іншим значенням — пістрявий, пестрий «строкатий» (корінь pьs-). Значення «писати, малювати» зафіксовано лише у слов’янських, балтійських мовах (лит. piẽšti «малювати», прус. peisāi«пишуть»), а також у деяких індоіранських. У слов’ян і балтів це значення (корінь pis-) могло розвинутися під впливом усе тих самих давніх арійських мов, що панували в першому тисячолітті до нової ери в Наддніпрянщині. Принаймні серед їхніх носіїв було чимало письменних людей, без яких не могли обійтися торгівля та дипломатичні відносини. Корінь piś- у індоіранців позначав процес різьблення, карбування, висікання, вирізання (а ще — нарізання м’яса). Семантичний зв’язок із писанням простежується чітко. Pеśa від того ж кореня означало «орнамент, візерунок», pēśalá — «прикрашений, приємний, красивий», pēśakāra —«вишивальниця», дослівно «та, що робить візерунки». Як бачимо, з цим коренем пов’язані українські слова писанка, писанкарство, розписувати, розписний, 
вислів «неписана краса»